” Уявляєш, Тамара тепер не хоче віддавати мені свою пенсію” – скаржиться моя знайома, сорокап’ятирічна Олеся, та додала:”
Вона вчора її отримала, як виявилось і залишила все собі. Каже, це тільки її гроші”.
“До моїх вісімнадцяти років ви забирали всі мої гроші, тепер вистачить» — так і сказала. Уявляєш? Ось так ми її і виховали на свою голову. І що з нею тепер робити?”
Тамара – вісімнадцятирічна донька Олесі та її чоловіка Мирона, вони виховують троє дітей, Тамара з них найстарша.
На жаль, у чотири роки Тамара занедужала.
Олеся все дитинство доньки водила її до різних спеціалістів і це дало свої плоди.
Дівчинці вдалося закінчити 9 класів у школі, що для неї було великою перемогою, а потім вона вступила до училища, щоб стати швачкою.
Її батьки зробили все, що могли, адже завдяки їхнім зусиллям Тамара все ж змогла самостійно жити та працювати.
Сім’я Олесі живе скромно, все-таки троє дітей потрібно поставити на ноги, жінка не працює, весь час віддає дітям. Окрім Тамари, є ще двоє дітей, найменший цього року пішов до школи, тому справ вдома вистачає.
А Тамарина пенсія та виплати на догляд за нею, які отримує Олеся, дуже допомагали, тому вся родина сильно розраховувала на ці гроші.
Звісно, раніше вся сума йшла на допомогу Тамарі, батьки тоді віддавали на це останні гроші.
Але останні роки, десь з восьмого класу, дівчина вже не ходила до спеціалістів, тому майже вся її пенсія йшла на потреби всієї родини.
От тепер, після свого повноліття, Тамара почала отримувати пенсію на власну картку. І віддавати гроші в сімейний бюджет не хоче.
” Вона не те що не хоче віддавати, а ще й закидає мені, що я досі користуюсь її грошима – обурюється Олеся,
Ну я не розумію цього. Так їй і кажу – ти досі живеш з нами, їж з нами, користуєшся всім, що є у нас вдома, то про яку самостійність може йтися? Ми її одягаємо, годуємо, утримуємо”.
А Тамара матері на це відповідає, що вони можуть її не годувати, у неї безкоштовне харчування в коледжі.
Одяг батьки їй купували з тих грошей, які раніше отримували від держави.
На щастя, сім’я отримує субсидію, яка майже повністю покриває всі комунальні послуги.
Олеся бідкається сусідці: ” Доросла стала, я їй слово, вона мені десять”.
Чоловік Олесі не витримав такої обстановки та втік одного дня і не дається чути.
Олеся навіть і не думала, але доля їй посміхнулася і послала Юрія.
Чоловік зрозумів ситуацію з донькою жінки і з часом вони стали жити всі в трьох. Все одразу було добре.
Останнім часом Олеся почала помічати – з донькою щось не так. Тамара стала мовчазною, дратівливою, уникала розмов з матір’ю.
Коли Олеся покликала доньку на кухню, сказавши, що їм потрібно поговорити, жінка зрозуміла – сталося непоправне. Вона могла уявити що завгодно, але звістка про те що Тамара при надії просто приголомшила Олесю.
Батьком дитини виявився Юрій.
У той момент Олеся відчула, як її зрадили двоє найдорожчих людей, які з нею жили пліч-о-пліч.
Виявилося, вона вирішила розповісти правду, бо не хотіла обманювати, адже рано чи пізно істина все одно відкрилася б.
Олеся підозрювала, що між ними щось є, але потім сам себе переконувала – цього просто не може бути.
Тамара намагалася пояснити, що зробила велику помилку і до Юрія нічого не відчуває, не знає, як діяти далі.
Олеся хапається за голову, не знає, як їй вчинити.
” Вигнати Юрія за двері, чи може їх обох?
Але як же я Тамару вижену? Куди їй йти?
Ситуація заплутана, так просто важко вирішити все.
А що ви думаєте з цього приводу?
Галина Кулик
