— Алло? — прозвучав голос Тамари через телефон.
— Привіт, Томо! Як ти там? Як справи в Італії? — запитала Ольга, намагаючись звучати, як зазвичай, привітно.
— Привіт, Ольго! Все добре, працюю багато. Тільки втомлена, знаєш… Як у вас?
— Та, все нормально. У наших дітей от тільки появився малюк і вони заклопотані. А мені моя Настя сказала, що ти говорила Артуру, своєму синові, що хотіла б зробити ремонт у своїх квартирі. Я б могла цим зайнятись. Як ти на це дивишся? Я вже маю кілька ідей!
Тамара була здивована. Вона не очікувала таких слів від Ольги.
— Ну, Томо погоджуйся, ти ж сама знаєш, що з часом усе зношується, а я знаю, як тебе цікавить, щоб усе було гарно — продовжувала Ольга, розмовляючи без особливих натяків. Вона вміла переконувати.
Тамара задумалась. Вона справді довіряла Ользі, адже та була старшою, і в житті на неї можна було покластися. Тим більше, вона знала, що Ольга має смак і може добре організувати ремонт. І все ж було щось, що її тривожило.
Тамара погодилась, А Ольга сказала, щоб та вислала їй гроші прямо на її карточку, ну щоб не тривожити молодих, бо їм і так ніколи.
— Не переживай, Томо! Все буде під контролем, я дуже обережно підходжу до витрат. Ти навіть не помітиш, як усе буде готово! — запевнила її Ольга.
Розмова закінчилась, але в голові Тамари залишились деякі сумніви.
Минуло кілька тижнів. Ольга почала свої дії. Вона почала з маленьких кроків — спочатку поміняла кілька деталей у ванній, потім почала робити дрібні зміни в кімнатах.
Ольга була швидка та ефективна, майже нічого не запитуючи у Тамари.
Тамара отримувала повідомлення про нові зміни, і спочатку все виглядало чудово. Однак через кілька тижнів ситуація почала виходити з-під контролю.
— Ольго, що ти робиш? Я ж сказала, не треба робити такий дорогий ремонт! Це занадто витратно, я ж не можу дозволити собі такі витрати! — телефонує Тамара, схвильована.
Ольга, спробувала заспокоїти її.
— Ти просто не розумієш, це потрібно для покращення житлових умов. Відкрию тобі секрет — я замінила вікна на енергозберігаючі! Ти в перспективі зекономиш на опаленні.
— Ольго, я не говорила про вікна! І в мене були старі, але вони працювали! Що ти накоїла? — перепитала Тамара.
— Та не переживай, Тамо! Всі ці зміни — це інвестиції в твоє майбутнє. Подивись, як красиво виглядає новий ремонт, тут і на кухні все таке стильне!
— Стильне? Стильне?! — голос Тамари став різким, — Ти порушила мої плани, я навіть не знаю, скільки це коштує! Як ти могла так робити без мого дозволу?
Ольга кілька хвилин мовчала. Вона не звикла до такої реакції. Відповіла спокійно:
— Томо, я ж хотіла лише допомогти тобі. Ти ж не могла цього зробити сама, а я за тебе все зробила. Повір мені, це буде в твоїй користі. Повернешся — і побачиш, як усе змінилося на краще.
Тамара затихла. Вона відчула, що не має сил розбиратися з ситуацією прямо зараз. Потрібно було повернутися додому і все побачити.
Коли Тамара повернулась через кілька місяців, вона була вражена тим, що побачила. Квартира виглядала, ніби це був інший простір. Ольга мала добрий смак, але певні зміни здавались надмірними для простого ремонту.
— Ольго, це правда, що ти накупила меблі для всіх кімнат? І ще один холодильник?! Ти ж не питала мене, чи треба це!
Ольга розвела руками, виглядаючи трохи збентеженою.
— Ну, я подумала, що краще буде, коли буде більше місця для зберігання. І холодильник — це для твоїх запасів, ти ж не хочеш постійно ходити на ринок?
Тамара сіла на диван, важко зітхаючи. Вона розуміла, що не може повернути час назад. Що тепер з цими всіма витратами? Як виявилося, все, що Ольга зробила, було вартісно і майже безповоротно.
Через кілька днів вони зустрілися знову. Ольга спробувала вибачитися за свою надмірну ініціативу.
— Томо, вибач, я дійсно не подумала, що тебе це так сильно обурить. Я діяла з найкращими намірами. Ти ж сама розумієш, що не могла б зробити все це без фінансування.
Тамара задумалась. Вона все ще була знервована, але водночас бачила, що Ольга щиро хоче вибачитися. Вона відповіла:
— Я розумію, що ти намагалася допомогти, але наступного разу краще запитати. І ще, будь ласка, порадься зі мною перед великими витратами. Ольга кивнула.
Пройшло трохи часу і Тамара вже мала повертатися в Італію, вона пішла на ринок щоб купити необхідні речі, щоб взяти з собою.
Тамара ледве дочекалася, коли закінчить свої покупки на ринку, зібравши все необхідне для поїздки. Але саме коли вона стояла біля прилавка з овочами, її увагу привернула Оксана, сусідка Ольги.
Вона була одна з тих жінок, що завжди мала щось на думці і не соромилася висловлювати свої думки без зайвих прикрас.
— О, Тамаро, це ти? — зацікавлено запитала Оксана.
— Ти напевно, дуже багато заробляєш, раз і собі, і Ользі зробила ремонт у квартирі!
Тамара, стоячи з пакетом в руках, трохи розгубилася. Вона не розуміла, про що йдеться.
— Що ти таке, Оксано, говориш? Я ж не робила жодного ремонту в Ольги, я тільки в своїй квартирі ремонт трохи зробила, — сказала вона, згортаючи пакети.
Оксана хитро посміхнулася, вперше від того часу, коли вони зустрічалися, і кинула словами, що залишилися в голові Тамари:
— А ти піди і сама подивись, Тамаро. Бо вже всі знають, що там відбувається.
Оксанина зловтішна посмішка залишала слід в серці Тамари. Вона не повірила своїм вухам, але після цієї дивної фрази від сусідки, в її думках поселилася тривога.
Що сталося? Чому Оксана так говорить? І чому Ольга не розповіла їй про ремонт?
Не роздумуючи більше, Тамара вирушила додому, а потім негайно поїхала до Ольги.
Як тільки Тамара дісталася до квартири Ольги, вона одразу відчула, що атмосфера змінилася. Ольга, як завжди, була привітна, але щось у її очах, у її поведінці, підказувало, що вона не дуже рада зустрічі.
Коли Ольга побачила Тамару на порозі, вона трохи застигла, ніби намагаючись знайти правильні слова.
— Ой, Томо, я не очікувала тебе, чому ти не подзвонила до мене і не сказала, що хочеш зайти — почала Ольга, але Тамара перебила її:
— Що це за ремонт, Ольго? Оксана каже, що я, мовляв, все оплатила для тебе. Що це таке? Чому ти нічого не казала мені про це?
Ольга замовкла. Вона перевела погляд на підлогу, і на її обличчі з’явилася червоний рум’янець від сорому. Вона розуміла, що приховувати більше не можна.
— Томо, я… я хотіла тобі сказати, але якось… не наважилась. Ти ж знаєш, я зробила це все, щоб покращити твою квартиру. Це для тебе було б добре, — почала Ольга, її голос затремтів.
— Для мене? — перепитала Тамара, її обличчя скривилося від здивування й обурення.
Ольга заплющила очі, ніби намагаючись сховатися. Вона знала, що все йде не так, як мало бути.
— Я просто… я просто думала, що тобі буде краще, Томо. Я хотіла, щоб ти повернулась і побачила красиву, оновлену квартиру. Це ж для тебе, — пояснила Ольга, хоча її слова вже не здавалися такими переконливими.
Тамара важко зітхнула. Вона вже не знала, як правильно реагувати. Вона відчула розчарування, навіть зраду, адже їй обіцяли, що все буде під контролем. Але насправді все пішло не так, як вона собі уявляла.
Тамара стояла на порозі і, не вірячи своїм очам, обертала поглядом на нові меблі та ремонти, які були у квартирі Ольги. Вона вже бачила подібні елементи у багатьох дорогих інтер’єрах, але ніколи не могла уявити, що її гроші пішли саме на це.
Вітальня з шикарними кріслами і великим телевізором, новий холодильник, навіть плитка на підлозі, яка блищала, мов золото. Це не був просто ремонт — це було розкішне оновлення квартири, яке явно коштувало багато грошей.
Тамара відчула, як їй захоплює подих від розчарування та обурення. Вона не могла встояти і запитала:
— Ольго, а це що за все? Це вже не просто “невеличкий ремонт”! Це якісь космічні меблі і стиль! Куди поділися гроші, які я тобі висилала? Як ти могла так вчинити?
Ольга мовчала. Вона стояла перед нею, опустивши очі, і не знала, що відповісти. Тамара була обурена, і це зрозуміло — вона почувала себе ошуканою.
Тамара не витримала, і слова вирвалися з неї:
— Якщо ти так сильно хотіла зробити дорогий ремонт у своїй квартирі, то чому не поїхала в Італію і не заробила сама, а не сиділа тут і не витрачала мої гроші на свої забаганки?
Ольга застигла. Їй стало соромно, вона знала, що була не права, але її страх перед Тамарою був сильний. Як же тепер усе виправити? Що сказати?
Тамара не могла зупинитися:
— І ти думаєш, я не знаю, скільки грошей ти витратила на це? Я тобі, і так, як могла, допомагала, а ти… зробила те, чого я не просила! Вибач, але це не просто обурливо, це справжнє зловживання довірою!
І ось тут виникла ситуація, яка ще більше ускладнила обстановку. Діти Ольги і Тамари, які прийшли до квартири, дізналися про все. І одразу, між ними виникла суперечка, адже кожен з них стояв на боці своєї матері.
Донька Ольги, Настя, стала на її захист:
— Тітко Тамаро, мама лише хотіла, щоб квартира була в кращому стані, а що тут такого? Всі ми хочемо покращити наше житло. Це ж не злочин!
Але син Тамари, Артур, не витримав і відповів:
— Ти що, говориш? Це були чужі гроші! Моя мати заробляла їх важкою працею у Італії, а твоя мати вирішила витратити їх на власні потреби. Це не просто так! Вона повинна була питати у мами!
Вони кричали один на одного, і в цей момент стало очевидно, що це не просто суперечка через гроші — це було випробування на витривалість їхніх відносин.
Діти ставали на протилежні сторони, і між батьками виникла напруга, яка ледь не призвела до розірвання шлюбу.
Тамара була безмежно розчарована, і з кожним словом відчувала, що більше не може терпіти таку поведінку.
Коли ситуація почала йти до гіршого, вона сказала:
— Діти, заспокойтеся, ви не повинні сваритися між собою, їдьте краще додому і подбайте про дитину. А ми з Ольгою поговоримо і все вирішимо як жити дальше?
А ви, що б зробили на місці Тамари?
Валентина Довга
