— Данило, досить! Я більше не хочу чути твої виправдання! Ти думаєш, що можна просто так сказати “нічого не було” і я повірю? Я бачила, як вона на тебе дивилася, як ти з нею розмовляв. Ти хочеш переконати мене, що це просто співпраця? Ні, не думай, що я така наївна! Віра зізналася, вона тебе кохає! І що тепер? Я повинна з цим змиритися? Пробачити? Мені не потрібен чоловік, якому я не можу довіряти! Якщо ти хочеш бути з нею — будь! Але я більше не дозволю тобі зневажати мої почуття й принижувати мене! — заявила Олена.
Жінка запізнилася на зустріч з подругами. Вона влетіла у кафе, виглядала роздратованою та ледь стримувала емоції. Ганна та Світлана, вже сиділи за столиком, обговорюючи останні новини, але, побачивши подругу, одразу замовкли.
— Що сталося? — запитала Ганна, помітивши її обурений вигляд.
— Зараз розповім, — Олена важко зітхнула й кинула сумочку на стілець, що стояв поруч. — Каву? Каву буду, звісно. І торт буду. І щось трохи міцніше замовлю, мабуть.
Світлана підняла руку, привертаючи увагу офіціантки, і замовила для Олени каву та шматок її улюбленого шоколадного торта. Коли все було принесено, Олена, вже трохи заспокоївшись, підняла чашку й випила великий ковток. Подруги мовчали, чекаючи пояснень.
— Йой, дівчата, — почала вона, трохи розгублено, — зараз розповім. Уявіть, мій Данило мені зрадив! І не визнає, каже, що нічого не було! Ну, як це взагалі можливо?
— Що? — в один голос вигукнули подруги.
— Так! Я ж бачила цю його Віру на власні очі! І навіть розмовляла з нею. Вона сказала, що кохає його. Ну то й що? Я їй тоді сказала: “щастя вам подружнього, забирай його. Мені потрібен чоловік, якому я не можу довіряти”.
Ганна скептично подивилася на Олену й спробувала втрутитися, але та продовжувала:
— Уявляєте, приходжу додому, а Даня ледве не на колінах вмовляє мене не подавати на розлучення. Каже, що нічого не було, що це все просто вигадки! Але як? Я ж її бачила! І ця Віра точно спеціально влаштувалася працювати у тій піцерії поруч з його офісом, щоб бути ближче до нього. Там завжди купа чоловіків і вона зваблює їх усіх!
Олена сердито відсунула тарілку з тортом й підняла очі на подруг. Світлана кивнула головою, але не сказала нічого. Ганна ж задумливо провела рукою по скатертині.
— Зачекай, — тихо мовила вона. — Віра, кажеш? З піцерії, що за маркетом?
— Так, — підтвердила Олена, трохи здивована питанням. — Вона спеціально це робить!
— Олено, можеш заспокоїтися, — зітхнула Ганна й поклала руку на плече подруги. — Я теж її знаю. Вона навіть на мого Олега намагалася вішатися, уявляєш? Це було під час святкування Дня народження нашої Ксеньки, прямо на моїх очах! Вона така, їй все одно, чий чоловік. Але не переймайся, Данило не єдиний, на кого вона намагається вплинути.
Олена здивовано підняла брови й на мить задумалася, відновлюючи у пам’яті всі подробиці останніх кількох тижнів. Світлана підхопилася на хвилі цікавості:
— А може, вона просто так робить зі всіма? Ну, типу це її стиль життя? Але твій Данило нічого поганого не зробив?
— Можливо… — Олена виглядала трохи спантеличеною. — Але як це взагалі зрозуміти? Він клянеться, що нічого не було, але ж я сама бачила їх разом!
Світлана посміхалася:
— А Віра, вона просто така. Я чула про неї від знайомих. Кажуть, що вона любить увагу чоловіків, але це не означає, що вони всі їй піддаються.
Ганна посміхнулася й знову звернулася до Олени:
— Ось що, подруго. Зараз глибоко вдихни та видихни. Замов собі ще щось смачне. А потім їдь додому миритися з твоїм Данею. Якщо він клянеться, що нічого не було, можливо, варто йому повірити. Звісно, Віра — це та ще інтриганка, але твій чоловік, здається, хоче зберегти сім’ю.
Олена сиділа, дивлячись на свою каву, поки думки кружляли в її голові. Вона довго вагалася, чи варто вірити Данилу, але з кожною хвилиною її гнів відступав.
— Мабуть, ти права, — тихо сказала вона нарешті. — Я просто не знаю, чи можу я йому довіряти після всього цього…
Ганна посміхнулася й поплескала подругу по плечу.
— Довіра — це складна річ, але якщо твій чоловік чесний, він це покаже. Не рубай з плеча.
— Ти, звісно, права, — погодилася Олена, — але це неприємне відчуття залишилося…
— Це зрозуміло, — сказала Ганна. — Але час все розставить на свої місця. А зараз давай закінчімо цей торт та підемо прогулятися.
Олена зітхнула й усміхнулася крізь сльози. Може, ще не все втрачено.
Вдома жінка залізла у соцмережі й давай роздивлятися фотографії друзів. І скрізь, де збиралася компанія, вона бачила ту Віру. Вона то з одним обіймається, то з іншим. “Напевно дівчата праві, треба миритися з чоловіком”, промайнула думка. А цю Віру Бог ще покарає за розбиті сім’ї.
