Хлопець не нашої національності.
Мені лише 18 років. Рік тому я переїхала до хлопця через проблеми у сім’ї. Ми тоді жили з моїми батьками у орендованій квартирі, і у нас не виявилося грошей на оренду.
Батькам довелося виїхати на підробіток до іншого міста, а я поїхала до хлопця.
Мій хлопець не нашої національності, у них є така традиція, якщо дівчина переступає поріг будинку чоловіка, вона автоматично стає невісткою.
Було стільки сліз, але через сильну любов до свого чоловіка, я погодилася, та й він казав, що батьки його сучасні я зробила вибір.
Я розумію, мої батьки мені казали, що можна переїхати до тітки жити, вона чекатиме, а я не хотіла, може й шкодую, що так не зробила тоді.
Я думала, буде все легко, я ще дитина, особливо не розуміла всієї ситуації і поставилася не серйозно до цього всього.
З його мамою ми постійно сварилися, вона дзвонила моїм батькам, говорила які вони бідні, якщо в той момент не могли сплатити за квартиру, не купували мені навіть одяг, що вона сама купила для мене весь одяг, хоча в мене було все .
Я мала виконувати обов’язки по дому, у них двоповерховий будинок, прибирати готувати, а я жила зі своїми батьками в двійці.
Для мене це було дуже важко, я була вільною дівчинкою, батьки мене не обмежували, мені чоловік казав, що переїдемо, кілька місяців потерпіти та переїдемо.
Але ми вже майже рік живемо з його батьками, крім цього має двох молодших братів.
Стосунки з чоловіком стали такими собі, постійно сваримось, минулої мене не залишилося, я була життєрадісна, весела, а зараз дуже стала нервовою.
Постійне бажання, що хочу до мами, хочу до батьків, вони вже приїхали до міста, де зараз я живу. Я приходжу до них у гості, і сумую за тією атмосферою, за маленькою затишною квартиркою.
Ще через те, що сім’я велика (6-7 осіб), доводиться готувати постійно, мені це теж надоїло. На роботу виходила, працювала, після роботи хочеться відпочити але ні, я забиралася на кухні, мила гору посуду.
Я не знаходжу собі місця, мама каже, якщо мені погано, приїжджай додому. Я хотіла, але боюся, що скажуть його батьки про мене… Кохаю чоловіка.
Свекор постійно порівнює мене зі свекрухою, каже: «вона була така, встала о 6-й ранку, робила все вдома сама».
Постійно нагадують мені що я повинна дотримуватися своїх обов’язків, що я повинна прокидатися рано, але це не важливо, у будні дні, звичайно, можу, а от у вихідні хочеться відпочити хоча б до 11-12, але ні, встаю о 9-й.
Готую всім сніданок, вони всі прокидаються ближче до обіду, даю їм їсти. Як мені це надоїло! Я не звикла до такого.
Скажіть, будь ласка, що робити мені? Я не знаю, коли ми можемо з’їхати окремо, але я вже не витримую, я постійно плачу, раніше я такою не була.
Не знаю, що зі мною, порадьте, будь ласка.
Розумію, що я сама зважилася на це все, і я ще дитина. Але дайте пораду, що мені робити.
Автор: Оксана
