У мене є син. Сина і я люблю дуже сильно, а доьку чомусь ненавиджу.
Спочатку, коли вона народилася, мені здавалося, що я люблю свою дитину, але чим старшою вона ставала, тим ненависть до неї посилювалась.
Я думала, що це просто моє ставлення до дітей таке. Мовляв, у всіх же по-різному буває.
Але коли народився син, тоді я зрозуміла, що значить по-справжньому любити взагалі.
Читайте також: Хoвaла чоловіка 4 десятиліття! Нарoдила йому сина, а пoтім зверталася до нього на “Ви”: Дpaмaтична історія кохання тернополянки (фото)
Я намагаюся з цією ненавистю боротися, але нічого не виходить, я втомилася тільки від того, що я весь час себе обманюю, виходить і її теж.
Коли залишаюся на самоті, мені дуже бoляче за свою дитину, я сама того не розумію, чому так відбувається.
Синові я готова присвятити кожну хвилинку свого часу, віддати за нього життя. Натомість до доньки – лише байдужість якась і пустота.
Я не можу зрозуміти, чому так? Адже це моя дочка, моя дитина, чому немає того почуття яке справедливе?
Можливо це десь всередині мене, але десь вже дуже глибоко. Як це витягнути і подарувати своїй дитині любов, якої вона була позбавлена весь цей час?
