Мене звати Наталія, мені 35 років. Я не заміжня (і ніколи не була), живу в столиці, маю хорошу роботу, за яку отримую достойну заробітну плату, маю вищу освіту і цілком собі щаслива. Правда, є одна проблема, яка не дає мені спокою: я дуже не люблю готувати. Здавалося б, у чому проблема-то? Не любиш – так і не готуй, хто ж тебе змушує? Але в тому-то і справа, що змушує. Я відчуваю постійний тиск близьких мені людей, яких чомусь дуже хвилює моє небажання стояти біля плити.
Наприклад, моя мама, яка цілком заслужено пишається своїми кулінарними талантами, витратила купу часу на те, щоб долучити мене до кухарської справи. Якщо в дитинстві діватися мені було особливо нікуди і я вимушено підпорядковувалася, то ставши дорослою, закинула цю справу, від чого зазнала величезне полегшення.
Для мене краще замовити їжу з ресторану до дому, або пообідати чи повечеряти десь в якомусь закладі. Мене влаштовують ціни, мені подобається можливість вибору і я в захваті від того, що економлю величезну кількість часу, яку мала б провести у плити.
Я не хочу займатися тим, що просто мені не подобається, тим більше займатися цим кожен день. У моєї мами таке бачення, що будь-яка жінка повинна вміти добре готувати і зобов’язана регулярно демонструвати оточуючим свою хазяйновитість. Особливо прикро зауваження мами в дусі «ось тому від тебе хлопці і втікають».
І що не гірко це визнавати, але мама права. Не дивлячись на те, що ми живемо в двадцять першому столітті, моїх улюблених чоловіків завжди засмучувало те, що я нічого не готую. Ні, я б зрозуміла, якби їм довелося сидіти голодними, прийшовши додому з роботи, але ж їжі завжди сповнений холодильник.
Замовити чогось смачненького за годину до обіду теж нескладно, для цього досить вийти в інтернет зі смартфона по дорозі додому. Пару кліків – і через годину кур’єр, ввічливо посміхаючись, вже біля ваших дверей. Їжа є, причому їжа смачна, різноманітна і оплачена з мого гаманця – так в чому ж справа? Навіщо намагатися зіпсувати мені настрій фразами на кшталт «ти для мене не готуєш, значить, ти мене не цінуєш»? Звідки таке бажання бачити мене в халаті і фартусі на кухні в моїй же власній квартирі? Що за культ домашньої їжі такий?
Вибачте, накипіло. Буду рада дізнатися, чому чоловіки так себе ведуть і чому для них так важливо бачити улюблену жінку біля плити? Дякую всім за відповідь.
Фото спеціально для Osoblyva.com
