“Я ношуся, дістаю гроші! – заламувала руки Катя. – Випрошую у всіх! А йому хоч би що! Як об стінку горох! Його дитина, між іншим, в школу йде! Не потрібні йому, значить, діти, раз не хоче їх утримувати”: Що ж це за матір тоді така, у якої на лiки дитині грошей немає?

– Особисто я ніколи не жила на широку ногу! – розповідає пенсіонерка Людмила Сергіївна. – Сина виховувала одна, працювала. Завжди зводила кінці з кінцями. Але такого, щоб залишитися зовсім без копійки, у мене не було ніколи! Як би погано не було, я завжди відкладала.

На відпустку, на чорний день, на якісь непередбачені випадки завжди мала заначку. Навіть зараз, з пенсії, умудряюся відкладати. Чому ж невістка, при куди більш значних сімейних доходах, постійно без грошей? Джерело

Людмилі Сергіївні добре за шістдесят, але старенькою вона себе не вважає. Намагається жити активним життям: спілкується з подругами, підробляє, за пільговими пенсіонерськими квитками від соцзахисту іноді вибирається в театри і на виставки. Крім того, у Людмили Сергіївни двоє онуків, з якими вона раз у раз сидить, щоб допомогти сім’ї сина. Ну а як інакше-то, на те вона і бабуся.

Дітей у сина двоє. Старшому хлопчикові вісім, в минулому році пішов в перший клас, а молодшій дівчинці немає ще й трьох. Онуків Людмила Сергіївна дуже любить, і спілкується з ними із задоволенням.

Невістка Катя не працює. Зараз вона, ніби як в декреті, але виходити з нього не планує.

Молодша – стpaждає аcтмoю. Хвopіти лiкар дуже не рекомендує. Тому в дитячий садок віддавати дочку невістка з сином не хочуть. Хоча, в принципі, вважає Людмила Сергіївна, спробувати було можна, хоча б не на повний день. Як-небудь впоралися б: десь би Людмила Сергіївна сиділа, десь батьки по черзі, десь садок. Люди ж якось влаштовуються і не в таких ситуаціях. Але Катя ні про що і чути не хоче – вона буде сидіти з дітьми, і крапка. Лікyвати молодшу і займатися зі старшим.

Гаразд, справа їх, нехай роблять як хочуть. Хоча грошей в молодій сім’ї рішуче не вистачає. Син Людмили Сергіївни працює, але, на жаль, він не олігарх, і зарплата його кількістю нулів зовсім не вражає. Син задоволений: роботу свою він любить, мріяв про неї з дитинства, і змінювати щось зараз зовсім не хоче. Хоча дружина пиляє його на тему фінансів.

Що, мовляв, за чоловік, який не може заробити і забезпечити сім’ю? А з іншого боку, ну а як йому заробити?

На основній роботі більше однієї зарплати отримати нереально. Хлопець працює повний день, з десятої до дев’ятнадцято. Йти ночами вагони розвантажувати або знайти інший підробіток – з восьмої вечора до дев’ятої ранку? А жити коли? З дітьми спілкуватися, відпочивати, спати, врешті-решт? Катя ж стверджує, що на основній роботі чоловік не заганяється, сил до вечора у нього залишається багато. Хотів би — знайшов би підробіток! І сім’я жила б в шоколаді.

Але так і ноги протягнути недовго. Це тільки міркувати легко, а чи багато таких, хто реально на двох роботах працює роками, і без наслідків для здоров’я? Лікуватися потім – дорожче вийде …

А щодо того, щоб піти з роботи і пошукати більш грошову, син Людмили Сергіївни і чути не хоче.

Але проблема, вважає Людмила Сергіївна, не в тому, що син заробляє небагато, а в тому, що невістка не вміє правильно цим трохи розпорядитися. Людмила Сергіївна, наприклад, заслужено вважає себе експертом економії. Стежить за знижками, речі береже, навчилася готувати з простих продуктів смачні та різноманітні страви – випічку, супи, салати.

Такого моменту, коли за душею не було ні гроша, Людмила Сергіївна не пам’ятає. І ситуацію, що ось лiкар виписав хвopій дитині лiки, а купити їх немає на що — Людмила Сергіївна не могла собі уявити навіть у стpaшному сні. У найскладніші роки ТАКОГО у неї не було ніколи.

Що ж це за матір тоді така, у якої на лiки дитині грошей немає?

А у Каті таке в порядку речей. Дзвонить в сльозах свекрусі — врятуйте, виручите! І Людмила Сергіївна, звичайно, виручає. У неї, пенсіонерки, на лiки онукам, або на їжу, або на зимові черевики, коли раптово прийшла зима і немає в чому дитину вести в школу – гроші є завжди. Та й взагалі, на всякий непередбачений випадок є заначка. У Каті такого, щоб завівся зайвий грошик, і не існує…

Зарплата у сина по п’ятих числах місяця, він віддає її в сім’ю до копійки, але грошей вистачає рівно на три тижні. Останні десять днів сидять на дієті. І ось тут-то починаються скандали. Катя істерить, дорікає чоловіка за те, що гроші знову скінчилися, а зарплати ще немає, відправляє шукати підробіток, «роби хоч що-небудь, мужик ти чи ні!?».

Минулого серпня ситуація досягла апофеозу. Збирали в школу першокласника. Людмила Сергіївна купила онукові і подарувала від себе ранець, все літо по чуть-чуть підкуповувала канцелярію – ручки, лінійки, пенал, якісь гумки-фарби-кисті…

– Катя, а що з формою-то? – питала вона невістку.

– З формою все нормально! – відмахувалася Катя. – У травні були батьківські збори, ми все вирішили. Все буде. Ви не переживайте!

І Людмила Сергіївна викинула це питання з голови. Ну раз мати впевнено заявляє, що з формою питання вирішене, значить, так, напевно, і є? А двадцятого серпня подзвонили і сказали, що форму відшили на фабриці, потрібно її викупити.

Загалом, терміново потрібно внести дві тисячі, а у Каті їх немає. Катя до чоловіка, мовляв, дитині в школу йти ні в чому. Той розвів руками – нічого не знаю, зарплата у мене п’ятого вересня…

Загалом, в сім’ї трапився скандал.

Катя плакала і заламувала руки, збирала речі, намагалася йти з дітьми, намагалася виставити чоловіка… В результаті гроші на форму дала Людмила Сергіївна. І на квіти до 1 вересня. І на якісь робочі зошити, необхідність яких з’ясувалася тільки другого числа…

– Я ношуся, дістаю гроші! – заламувала руки Катя. – Випрошую у всіх! А йому хоч би що! Як об стінку горох! Його дитина, між іншим, в школу йде! Не потрібні йому, значить, діти, раз не хоче їх утримувати…

…Тепер Людмила Сергіївна вже впевнена, що якби навіть син став заробляти в два рази більше, ситуація в родині змінилася б ненадовго. У тому, що грошей в сім’ї не вистачає, винна невістка, і тільки вона. Про те, що дитина йде в школу, стало відомо не вчора. І вже на що на що, а на збори в школу дитині потрібно було відкласти гроші в будь-якому випадку. І не у чоловіка гроші просити в останній момент, а дістати зекономлені…

Хоча економити з їх доходів, за великим рахунком, важко, Людмила Сергіївна розуміє.
Але як ось пенсіонери живуть? Люди у віддалених регіонах? Якось же викручуються. Голодним ніхто не ходить. А Катя ходила б запросто, якби не свекруха…

Читайте також: Одного разу, я допомогла подрузі на кухні викласти на таріль кекси. Неочікувано для мене, з її голови впала перука. І тут все стало зрозуміло. З її щоки потекла сльоза та вона розповіла, що це триває майже зі школи

Як вважаєте, хто в такій ситуації винен більше – дружина, яка не може розпорядитися грошима, чи чоловік, який не може нормально заробити на сім’ю? Робота у нього улюблена, бач! Так тисячі людей займаються тим, від чого з рота верне – бо гроші потрібні!

У них сім’ї, діти, яких треба лікyвати, навчати, підіймати – не до сентиментів. Мужик зобов’язаний працювати там, де платять, а всі ці «до душі, не до душі» – розмови на користь бідних… Особливо, якщо в родині прийнято рішення, що дружина не буде працювати…

А ви як вважаєте – хто правий?

Потрібно більше заробляти або розумніше витрачати?

Як правильніше?