Мені 30 років, є квартира і живу один. В принципі все, більше досягнень у мене по життю немає. Список не великий, але що тут поробиш, що є, то є, чого немає того немає.
Так ось місяць тому я був ввечері вдома, нікуди не збирався, хотів відпочити після важкого трудового дня. Мій відпочинок перервав несподіваний дзвінок у двері. Час був не пізній, тому мене нічого не збентежило, подумав може сусід мій, який частенько до мене приходить, як він каже «перепочити від дружини»
Дивлюся у двері, стоїть якась дівчина. Я відразу зрозумів, що її не знаю, і ніби навіть не з нашого під’їзду. Відкрив двері, дівчина була чимось засмучена, і явно хотіла щось запитати. Але запитав перший її я:
Я: Що потрібно?
Вона: (трохи знітившись) Ааа, можна у вас солі трохи набрати?
Я: Ну так, звичайно, зараз.
Вона: Тільки у мене пакетика немає
Я: У мене є
Я пішов, набрав солі, виніс дівчині. Вона подякувала і пішла, як я думав. Буквально через п’ять хвилин дзвінок у двері знову пролунав в моїй квартирі, на порозі знову та ж дівчина. І вона, вже, мабуть, осмілівши запитала: «А можна у вас пожити? Мені йти зовсім нікуди, тільки вас виходить знаю в цьому місті»
Я чесно сказати, не звик впускати незнайомців до себе додому, але вона здалася чесною і щирою і їй потрібна була допомога.
Після я дізнався, що вона приїхала в місто вчитися, але не вступила. Родичів у неї немає, ось вона і зважилася на відчайдушний крок, пішла в перший-ліпший будинок і подзвонила в мою квартиру.
Уже місяць вона живе зі мною, я не знаю, правда, чим все це закінчиться …. але якщо чесно не хочу, щоб закінчувалося. Думаю, у нас буде все добре.
Фото ілюстративне з вільних джерел
