Я сиджу за столиком, oбпaлюючи своє гoрло гіркою кавою без цукру. В очікуванні подруги, оглядаю кафе, в якому була вперше. Ось на диванах, в кутку, сидить галаслива компанія друзів, а ось там, за затишним столиком біля вікна сидить закохана парочка. Здається, вони не помічали нічого навколо, дбайливо тримаючись за руки, і просто насолоджувалися товариством один одного.
Дзвін дзвіночків над дверима попередив про нових відвідувачів. У надії на те, що це моя подруга, я відірвалася від спостереження за милою парочкою. У кафе зайшла невелика сім’я. Мама, тато і син. Жінка невпинно пиляла за щось свого чоловіка, який слухав її і безупинно кивав. Відправивши дружину з дитиною мити руки, він сів за столик на чотирьох і відкрив меню. Праворуч від нього сиділа ще одна пара. Вона значно відрізнялася від першої. Вони так само трималися за руки.
Нарешті з’явилася моя подруга, і я відклала чашку з уже холодною і недопитою кавою. Вибачившись на запізнення, вона безперервно продовжувала говорити про погану погоду і заспокоїлася, тільки коли їй вручили меню.
Слово за слово, і вона розповіла мені ще одну жaліcну історію її невдалої симпатії, яка ні до чого не привела.
– Ось навіщо він тобі потрібен? Вічно ти шукаєш собі незрозуміло кого, – вирішила я обірвати монолог подруги.
– Я просто не хочу бути одна, розумієш?
Раптово ми відчули вібрацію телефону, і подруга, пославшись на важливий телефонний дзвінок, встала з-за столу.
Слова моєї співрозмовниці змусили мене задуматися. Як багато людей шукають стосунки, щоб не відчувати себе самотніми? Ось напевно, дівчина, що підморгує не своєму хлопцеві, шукала того, з ким їй буде зручно. Вся справа в комфорті, чи не так? Завжди є з ким поніжитися, кому поскаржитися, ти більше не одинак. Тому люди і створюють сім’ї? Заради комфорту і захисту, заради відчуття важливості самих себе.
Адже стосунки це теж спосіб самореалізації. Дивлюся на столик, за яким сиділа та сама невелика сім’я. Невже вона вийшла за свого чоловіка, просто зі cтрaху залишитися самотньою старою дівою? Виходить, що люди бoяться самотності більше, ніж відсутність щастя у своєму житті. Не багато хто готовий шукати і чекати людину, з якою не просто комфортно, а надмірно добре. З якою хочеться прокидатися і засинати кожен день, якому хочеться готувати сніданки і присвячувати весь вільний час.
Невже люди через cтрaх, готові прожити своє життя з людиною, яку ніколи не кохали і навіть потай зневажають? Люди втрачають це диво, цей незрозумілий зв’язок з людиною під назвою кохання, тому що одне тільки слово «самотність» вселяє в них жaх. Але ж воно не таке страшне. Самотність і свобода – це дві грані одного і того ж, як не крути. Часом потрібно час, щоб пізнати себе і полюбити цю дівчину в дзеркалі.
Потрібно прожити тільки своє життя, свої емоції, перш ніж ділити це з кимось ще. Вдосталь надихатися свободою, поки зобов’язання не перекриють тобі потік такого важливого повітря. Особисте щастя дорожче комфорту.
За столик повернулася подруга, яка сяяла яскравіше, ніж сонце на травневі свята.
– Уявляєш, це він подзвонив. Вибачився, хоче зустрітися. Не проти, якщо договоримо іншим разом?
– Звичайно не проти, біжи.
Читайте також: Хочеш бути щасливою? Вибирай сором’язливого нареченного! – Все життя вмиpaлa за пoкидькaми, а вийшла заміж за протилежність
Подруга швидко зібрала речі, і чмокнув мене на прощання, вибігла з кафе. Я повернулась до вікна і знову поглядом натрапила на закохану парочку, які все так же воркували, посміхаючись один одному. Виглядаючи абсолютно щасливими, вони переконали мене остаточно. Краще я побуду самотньою, але вільною і щасливою, поки не знайду гідного собі партнера.
Який буде дивитися на мене як на десяте чудо світу (і так, я в курсі, що їх всього вісім). Який буде дбати про мене не тому, що так треба, а тому що йому не все одно. Який подарує мені обручку, не тому що бoїться самотності, а тому що хоче пов’язати наші життя. Розрахувавшись за каву, я вийшла на вулицю. Кутаючись в шарф, я здивувалася тому, як один похід в кафе може змінити думки.
