Я прислухалася – у ванній не тільки крики, ще й якась метушня. Я заглянула у ванну і побачила, як дві дорослі жінки, вже бабусі, облиті шампунями і обсипані пральним порошком, вчепилися одна одній у волосся і обмінювалися образами. Це до нас у гості братова теща прийшла

– Тепер він чоловік моєї дочки, значить і допомагати повинен тільки мені! Що ви до нього лізете постійно, дочку мою оббираєте? – кричала Ольга Аркадіївна.

– Хто дав Вам право кричати на мене в моєму домі? – спокійно запитала мама у тещі мого брата.

– Де воно? Що він Вам там купив? Сюди віддавайте! – зажадала гостя.

– Мені від стіни відірвати водонагрівач? – з сарказмом запитала мама. – У Вас – дерев’яний будинок без водопроводу, і що Ви з ним будете робити? На стінку повісите, як трофей?

– Це – не Ваша турбота! Або віддавайте водонагрівач, або половину грошей за нього. Дозвольте Вам нагадати, що всі гроші в їх шлюбі є спільно нажитими! Сюди половину моєї дочки! – Ольга Аркадіївна простягнула руку. – Або сама сходжу відірву зі стіни, що він Вам купив!

Поки мама лаялася з матір’ю дружини брата, я зателефонувала Васі: – Привіт! Тут у нас мати дружини твоєї буянить, гроші вимагає. Водонагрівач погрожує відібрати. Прийдеш, вгамуєш?

– Дружину відправлю. Нехай сама з цією мегерою розмовляє. – зітхнув брат і відключився. Ой, дурна я. Хотіла мамі допомогти, щоб брат тещу забрав, а зараз ця прийде і вони з Ольгою Аркадіївною удвох будуть маму мучити.

Поки я розмовляла по телефону, сварка змінила місце дислокації і перенеслася у ванну кімнату. Мама стояла і захищала водонагрівач, теща брата щосили намагалася маму відіпхнути і агрегат, причину конфлікту, дістати. Я постаралася заспокоїти розлючену жінку: – Ольго Аркадіївно, ходімо чай поп’ємо, заспокоїмося, поговоримо нормально. Ви ж доросла цивілізована людина, а увірвалися в чужий будинок.

– Зараз мене ще плюгавки вчити будуть! Чужий будинок – ха! У зятя є тут частка, шоста частина, якщо я не помиляюся! Так що я, як член його сім’ї, маю повне право тут перебувати! Не віддасте водонагрівач, я до вас жити переїду!

Мама на мить втратила дар мови, потім скомандувала: – Дочко! Викликай поліцію! Так і скажи – грабують!

– Забрати своє – це грабіж? Да я…

Я пішла в кімнату і подзвонила дільничному. Йти йому недалеко – від сусіднього будинку, так що обіцяв через 5 хвилин бути. Я сходила, хотіла відкрити двері, але вони були відкриті. Воплі як і раніше лунали на весь будинок. Я прислухалася – не тільки крики, ще й якась метушня. Я заглянула у ванну і побачила, як дві дорослі жінки, вже бабусі, облиті шампунями і обсипані пральним порошком, вчепилися одна одній у волосся і обмінювалися образами.

– Може, досить уже? Самим потім соромно буде. Дітям в очі як дивитися будете? – запитала я.

– Нормально я буду їм в очі дивитися! Я захищаю їхні інтереси! Твоя мати вічно з них щось вимагає! – завила теща брата.

– А ви не вимагаєте? Син Вам на машину додав, теплицю супер-пупер якусь купив, пральна машина у Вас зламалася – мій син купив! Так що, чия б корова мукала! – заперечила мама.

– Це інше! Коли мене не стане, все доньці залишиться, вона у мене одна! А у Вас – двоє дітей! Спадщина ділитися буде! – волала Ольга Аркадіївна.

– І що мені тепер, дочку назад засунути? – запитала очманіла від такої заяви мама.

– Ну, навіщо так кардинально? Спадок сину заповісти і все! Навіщо дочкі Ваша квартира? Вона до чоловіка нехай жити йде! Тут і поліцейський наспів, розтягнув бойових бабусь. Одну випровадив, другу пальцем насварився.

Однак, дивні думки поселилися в голові у тещі брата, дуже дивні!

Фото ілюстративне з вільних джерел