Я рахувала дні, коли піду з ним на побачення, купила нову сукню та освіжила зачіску. Здавалося, ніхто не стане на заваді нашого щастя… Але тут трапилось непередбачуване.
Я завжди була переконана, що в мене все під контролем. Кар’єра йде вгору, друзі радіють за мене, а вдома чекає улюблене кошеня, яке, до речі, вчора погризло мою презентацію з економіки.
Але все змінилося, коли я вирішила відсвяткувати підвищення на роботі й пішла в кафе. Там я зустріла його, чоловіка моєї мрії, як мені тоді здавалося.
Він працював за ноутбуком, пив каву та час від часу брав до рук телефон, щоб написати комусь повідомлення. Мимоволі ми зустрілись поглядом й відразу відвели очі. Він продовжував працювати, а я насолоджувалась кавою зі шматочком чизкейка.
Ми не випадково вдруге зустрілись поглядом і я швидко відвела очі. Він все продовжував сидіти та працювати. Я хотіла переконатися, що наші погляди були випадковими й знов подивилась на нього. Ми втретє зустрілися очима. Я пила каву й чекала на продовження. Не хотіла підходити першою. Але чоловіку хтось зателефонував і він швидко зібрався та пішов.
Через кілька днів я знов прийшла у це саме кафе, сподіваючись на продовження. Там знов сидів той чоловік, пив каву і працював. Ми зустрілись поглядом та посміхнулись одне одному. Він передав через офіціанта мені тістечко, швидко зібрався та пішов. Цього разу ми теж не спілкувались.
Минув тиждень, але нічого так і не змінилось. Я знов пішла у кафе, де сидів той самий чоловік. Після нашого короткого спілкування, він запросив мене на побачення.
Я була щаслива. Нарешті я зустріла чоловіка, з яким готова була прожити все своє життя. Я рахувала дні, коли піду з ним на побачення, купила нову сукню та освіжила зачіску. Здавалося, ніхто не стане на заваді нашого щастя… Але тут трапилось непередбачуване.
Зазвичай дівчата запізнюються на побачення, а я прийшла раніше. Випадково побачила, як він тримав на руках дівчинку, яка називала його татом. З магазину вийшла жінка з тортом у руці та кавою. Вона звернулась до чоловіка зі словами:
— О, тепер всього достатньо, щоб відсвяткувати нашу четверту річницю весілля…
У мене були змішані емоції. Образа, питання та сум. Кілька днів я не могла оговтатися. Довго думала, що робити далі. Я розуміла, що стосунки з одруженим чоловіком ведуть в нікуди, але й поступатися своїм щастям не хотіла. Подумала, нехай буде, що буде.
Минув ще тиждень, як ми не бачились. Я зробила вдалу презентацію на роботі. Займалась всім, чим могла, щоб забути погляд того чоловіка та все, про що мріяла.
Тепер, коли минуло трохи часу, я розумію тих дівчат, які зустрічаються з одруженими чоловіками. Я їх не засуджую, адже сама могла стати причиною розпаду чужої сім’ї. Це кафе я оминаю десятою дорогою, хоч іноді так хочеться зайти туди на каву та чизкейк.
