Я розлучена 10 років. За колишнього вже ніхто і не пам’ятає. А тут дзвонить сестра моя рідна, а за нею і кума, кажуть, що натрапили на наше з дочкою фото в якійсь групочці міста. А під фото тим підпис – “Пішла з дому дружина, забрала дитину, що робити не знаю”

Жили були ми. І до того дожилися, що розлучилися. Багато було гіркоти і болю. Аліменти. Та які там аліменти. Я забила і забула. Минуло років десять. У мене сім’я, тепер справжня. Кохання і щастя.

За колишнього вже ніхто і не пам’ятає. А тут дзвонить сестра моя рідна, а за нею і кума, кажуть, що натрапили на наше з дочкою фото в якійсь групочці міста.

А під фото тим підпис – «Пішла з дому дружина, забрала дитину, що робити не знаю. Дружина взагалі-то погана, і т д, з усіма епітетами, які в таких випадках застосовують до жінок, які пішли шляхом насолоди, ну ви зрозуміли. Ну і далі в тексті – дитину шкода, допоможіть, караул».

Номеру телефону його у мене немає. та й адреси не знаю. Десять років то не спілкувалися. З великими зусиллями знайшла через у мережі його родичів, а у тих номер телефону колишнього уже дізналася. Як то кажуть, через десяті руки, але вдалося.

Дзвоню, кажу, що ж ти такий то робиш? Навіщо тобі це. Стільки років минуло вже з часу нашого розлучення. Там же люди в групі міста вже мало не пошуковий загін організували, дружину загульну збираються шукати. Летить в мене там каміння. Народ теж здатний всякі неприємні речі писати.

І тут колишній видає: – “А я подивився на сторінці твоїй, що живеш ти добре, чоловік хороший, щаслива, вся така світишся. Треба ж хоч ложку дьогтю. От і придумав цей пост написати, може знайомі чоловіка побачать, тебе впізнають, нехай лихословлять”. А сам сміється.

Сказати, що я була приголомшена – це нічого не сказати. Він навіть не договорив, посміявся в телефон і відключився. Мене в чорний список додав.

Я звичайно писала в групу цю незрозумілу, писала модераторам. Друзі мої і знайомі писали спростування.

Чоловік мій взагалі сказав не звертай уваги, я йому поїду «п’ятачок начищу» і все. Ну да, щоб колишній заяву писав потім.

Я написала колишнім родичам, що подаю нарешті на нього на аліменти. Хвилин через десять дзвонить, кричить.

Каже, раз я заміжня, нехай дитину новий чоловік годує, а він типу ні до чого. Він дочку не бачив багато років. І не горить бажанням. І взагалі либонь, не від нього вона. Але налякала я його конкретно.

Аліменти, Господи, як же гидко, що я колись була за ним заміжня. Видалив всі пости в групі. На аліменти подавати не стала, ну його, хай собі залишить.