fbpx

Я щаслива, кохаю його і хочу вийти за нього заміж. Але якщо це пов’язано з моєю спадщиною? Ця думка постійно крутиться в моїй голові і я не можу від неї позбутися

Мені 26 років. Тато з мамою розлучилися, ,оли я ще була маленькою, але з татом я завжди ладила, деякий час жила у нього. Останній час він тяжко хворів, а я доглядала за ним. До хвороби у нього була співмешканка, але дізнавшись, що у нього все складно і ніяких шансів на одужання, вона покинула його. Правда, вона хотіла узаконити їхні стосунки, але батько такої дурості не вчинив. Він склав заповіт на мою корить і все його майно залишилося мені.

Пів року тому тата не стало. Настав час прийняти спадщину. Я отримала трикімнатну квартиру мого батька і стареньке авто. Не шалені скарби, але я дуже вдячна йому за це, для мене це справжнє багатство.

Єдине, що хвилює, це мій хлопець, який раптом заговорив про весілля. До цього я неодноразово говорила, що потрібно вже оформити наші стосунки, ми разом понад чотири роки, та він постійно шукав якісь відмовки. То грошей немає на весілля, нам і так добре, от коли буде маля, можливо, тоді. А тепер коханий сам першим заговорив про шлюб, освідчився, подарував шикарну каблучку.

Звичайно, я щаслива, дуже кохаю його і хочу створити з ним сім’ю. Але якщо це через мою спадщину? Ці думки не покидають мене.

Фінансово я нічого не втрачу, оскільки все, що стало моїм до шлюбу залишиться моїм за законом. Але все ж таки неприємно думати, що він раніше не хотів одружуватися, а тепер я стала гідною нареченою?

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page