Одного разу я отримав від дружини лист. Ні, я не був в іншій географічній точці, іноді ми пишемо один одному, коли говорити зовсім не просто.
У цьому листі були такі слова:
“Я не кохаю тебе. Ти хороший і все таке, справа не в тобі, просто зрозуміла, що не кохаю, і нічого вдіяти з цим не можу, а головне, не хочу. І думаю про розлучення, так як продовжувати жити разом – нечесно».
Це було, м’яко кажучи, несподівано.
На той момент ми були разом 20 років, повінчані, батьки трьох дітей, жили дружно, без гучних сварок і скандалів, не було нічого, що дозволило б сказати – ну ось, сталося те, що повинно було статися.
Зрозуміло, я не ідеальний, але я кохав свою дружину, не даючи їй ніяких приводів для ревнощів або невдоволення.
Навпаки, на той момент її кар’єра була на злеті, я взяв на себе турботу про будинок і дітей, а щоб вона була в гарній фізичній формі, вивчився на масажиста, готував їй смачну і корисну їжу.
І як чоловік я не уpoд і «в повному розквіті сил».
Загалом, заявф ця була дуже несподіванаі хвороблива.
В силу фінансових обмежень ми не могли роз’їхатися і домовилися жити поки так, в різних кімнатах, як сусіди.
Що там відбувалося з дружиною, було, звичайно, дуже цікаво, проте головним питанням було все-таки інше: як бути мені?!
Зібрати сумку і піти: мовляв, окей, добре, не кохаєш так не кохаєш, не можеш бути дружиною – не будь, твій вибір?
Або вимагати бути дружиною «через коліно» і батюшок, потрясаючи свідоцтвами про народження дітей та вінчання?
Або вигнати її, нехай не кохає мене в іншому місці?
Взагалі, що таке «шлюб», «дружина», «кохання» і «бути разом»?
І коли «дружина» перестає бути «дружиною»?
От якби мою дружину збuла машина, і вона перетворилася б на «овоч», дружина вона мені чи не дружина? Мені тоді шукати іншу, яка не “овоч» і виконує свої функції?
А де межа? Де той список функцій, що дружина повинна, а чого ні?
І в якому обсязі, в якій якості?
І хто визначає цей набір опцій?
Відповідь виявилася простою: поки дружина жива і не вибрала іншого чоловіка, вона моя дружина, і моє завдання – кохати її і піклуватися про неї з поправкою на конкретну ситуацію. У всякому разі, до тих пір, поки є сили.
І якщо моя дружина сьогодні не хоче мене бачити, значить, моє кохання до неї буде полягати в тому, щоб не потрапляти їй на очі.
Це як з рукою: є більш красиві, сильні, вправні руки, але найкраща і найбільш підходяща для мене рука – моя. Так і тут. Краща для мене дружина – моя. Тут всі слова ключові.
Цю жінку і цю ситуацію дав мені Бог, а Він мене любить, і значить, так треба.
Через півроку криза закінчилася, і дружина покохалаа мене так, як ніколи не кохала, і сьогодні наші стосунки такі, якими ніколи не були і ніколи б не змогли стати без цієї «нелюбові».
Півроку я кохав дружину «по-сусідськи». Це було непросто. Мабуть, ніколи я так не молився і не тягнувся до Бога. За цей час я багато чого зрозумів і теж написав дружині листа.
У ньому я говорив про те, що можна щось один одному пообіцяти, про щось домовитися, багато один для одного робити, мати спільну постіль, жити під одним дахом – і не бути разом. Все це може бути проявом «ми», проте не є його суттю.
І навпаки, можна бути далеко, можна мовчати, нічого один одному не обіцяти і ні про що не домовлятися, і бути – разом. Можна навіть помepти – але навіть в цьому випадку «ми» залишиться. Таке справжнє «ми» – це щось згори, можливо, що здійснюється на Небесах, однак при цьому обов’язково, свідомо і вільно прийняте кожним тут, на Землі.
Це рішення, що да, тепер є не тільки «я», що відтепер існує «ми». По-справжньому вибрати стати таким «ми» може тільки сьогодення і зріле «я», яке вже не потребує іншого.
Таке «я» навчилося бути на самоті, таке «я» є самодостатнім, знайшло джерело життя на тих самих Небесах, в Бозі. Це нові cтосунки. Це метелик в долонях. Причому одна долоня твоя, інша – моя. У таких стосунках я рухаюся рівно настільки, наскільки готова ти, а ти – настільки, наскільки сама цього хочеш. І наскільки можу тобі дозволити я.
Читайте також: “Він пuв, гyляв, обpaжав, не давав грошей, а вона хизувалася з медаллю жepтви, що сім’я збереглася виключно завдяки її витримці
У таких стосунках немає жорсткого «ти мені винен», це гаряче і ніжне рукостискання без вимог і очікувань, настільки гаряче і міцне, щоб, не обпалюючи, дарувати один одному тепло, і настільки уважне і ніжне, щоб метелик залишилася живим. У мене більше немає умов. Я кохаю саме тебе.
