fbpx

Я відразу відчула, що щось нечисте в цьому «ідеальному» плані. Але чоловіка було не переконати. Як можна бути таким наївним? Почалося все з того, що свекруха купила синові, тобто моєму чоловікові, квартиру

Почалося все з того, що свекруха купила синові, тобто моєму чоловікові, квартиру. Давно обіцяла, і, нарешті, отримала від неї ключі.

За місяць до угоди вона сказала нам з’їжджати з орендованої квартири, щоб не платити за зайвий місяць. Я просила чоловіка не смикатися з місця, залишитися. Хіба мало, що зірветься.

– Все буде нормально! – відповів тоді мені чоловік.

Ми перевезли речі до свекрам додому і поїхали на місяць відпочивати. Періодично мати чоловіка дзвонила і казала, як просувається справа з купівлі квартири.

– Не боїшся, що твої батьки нас виселять рано чи пізно? – іноді цікавилася я, коли в душу закрадався сумнів.

– Я знаю їх, вони так не вчинять ніколи, – заспокоював мене чоловік.

А ось і вчинили …

Коли свекруха отримала ключі від нової квартири, ми вже приїхали додому. А точніше, додому до батьків чоловіка. Там були всі наші речі. Залишилося тільки переїхати. Але напередодні свекруха зібрала нас і сказала:

– Ми на сімейній нараді вирішили, що квартиру нову будемо здавати. Нам не подобаються ваші стосунки між собою, – сказала вона, кивнувши на нас.

Я здивовано подивилася на чоловіка. А жінка продовжувала:

– Антоне, ти виконуєш всі її примхи! Хто мужик у вашій родині? Ти чи вона?

Мене пересмикнуло. За час нашого шлюбу ми ніколи з чоловіком сильно не сварилися. Всі рішення були спільні, а деякі з них приймав тільки чоловік. Як, наприклад, питання про переїзд. Але виявилося, що мужик в нашій родині – Я!

Звідки батьки чоловіка взяли цю інформацію? Жили ми окремо. Бачилися не часто.

Загалом, з квартирою нас обдурили. На питання, навіщо тоді треба було просити з’їжджати, вони відповіді не дають, а в моїй голові ніяк не може скластися пазл про сенс їх дій.

А найцікавіше? Це те, що мати чоловіка приймає всі рішення сама. Її благовірний сидить і мовчить, зрідка підтакуючи. А за спиною у нього зрад не злічити. Свекруха чоловікові частенько скаржилася. Вічно «подаю на розлучення», а через тиждень «все налагодилося». І так по колу.

Вже точно не ці люди повинні вчити нас сімейного життя.

Квартиру чоловікові вони знову пообіцяли, але через рік. А поки «випробувальний термін» для наших стосунків.

Нібито, щоб жити в тій квартирі, ми повинні показати їм ідеальну сім’ю.

Чоловік послав їх перший. Я просто перестала спілкуватися. Орендувати квартиру знову немає ні бажання, ні можливості. За ранній з’їзд з квартири ми втратили заставу. І знову віддавати за два місяці і ріелтору ми не в змозі. А орендувати без договору небезпечно, у нас дитина. Не хочу ризикувати.

Ми прийняли рішення переїхати в інше місто. У столиці надто дорого для нас. Чоловіка, як на зло, ще в армію призвали.

Починається важкий рік …

You cannot copy content of this page