У нас з чоловіком дивна і дуже незвичайна, трохи казкова історія знайомства. Ми познайомилися в соціальних мережах. Я випадково побачила його фото і він мені дуже сподобався. Вирішила написати йому, неочікувано, але він відповів. Так і почалося наше спілкування. Ми годинами могли переписуватися, обговорювали будь-що, ставили один одному різні запитання.
Кажуть, що у стосунках хтось один кохає більше, але це не про нас. Напевно, я вперше повірила в казку, але немає казки без перешкод: виявилося, що милий живе не тільки в іншому місті, а й в іншій країні! Моя мама не прихильник таких знайомств. Я жартома говорила, що вийду за нього заміж, а вона відповідала, що він якийсь дивний і, що не буває все на стільки добре. Та я не звертала уваги на її скептицизм і потайки збирала кошти на поїздку до нього.
І от через місяць від першого”привіт” ми зустрілися. Звичайно, я була стурбована тим, що я їду в чужу країну майже без грошей, але моє кохання до нього було дуже сильним! Це було як у казці: прогулянки по березі моря, паркам, по старовинних містах. Він виявився саме таким, яким я його уявляла, а ще в нього виявилося приголомшливе почуття гумору. Ми весь час сміялися! Це був перший раз, коли я була за кордоном, тому для мене ця подорож була двічі особливою.
Пробувши у його тиждень, ми поїхали до мене. Мама визнала його нормальною людиною, кішка схвалила, а згодом він запропонував мені одружитися. Для мене це було дуже несподівано та я погодилася. Ми розуміли одне одного з одного погляду. Майже відразу я переїхала жити до коханого і через шість місяців після нашого знайомства ми одружилися в його країні. У наш медовий місяць поїхали відпочивати. Далі було багато чого: ми звикали одне до одного, кожен ріс професійно й особисто. Купили квартиру, забрали до себе мого кота, завели ще двох.
А 10 місяців тому сталася особлива подія – на світ з’явився наш первісток. Незабаром у нас четверта річниця весілля, а я досі не можу повірити у своє щастя. Казки трапляються!
