Я завжди була економна людина. Для мене гроші — це не просто валюта, це результат моїх старань, моєї праці. На жаль, я часто на собі економила. Моя мета була одна — забезпечити родину, створити комфорт і стабільність.
І ось ми з чоловіком мали невеликий будинок на околиці міста. Ми там прожили багато років, і хоч він був не великий, але затишний. Але я завжди мріяла про більше. Я хотіла гарний дім, в якому могла б зустрічати старість і в якому в майбутньому могла б жити наша донька, коли вийде заміж.
Всі гроші, що я заробляла, йшли на погашення кредиту, на навчання дітей, на підтримку родини, і я вирішила, що час від часу потрібно інвестувати в свою мрію — покращити житлові умови. Олексій, мій чоловік, був більш спокійним у цих питаннях, адже він завжди вірив, що для сім’ї важливіше створити комфорт, а не шукати величезні апартаменти в центрі міста. Але для мене важливо було зробити це для дітей. Хотіла, щоб вони мали краще майбутнє, мати дім, в якому їм буде комфортно і який буде їм близьким, коли ми старіємо.
Я вирушила в Італію, перед самим Водохреща. План був простий — купити там будинок для родини.
Не палац, звісно, але щось гарне, з гарним видом, де всі зможуть відпочивати і жити. Італія завжди мені подобалася — я обожнювала цю країну, її атмосферу, культуру. Вважала, що це місце стане ідеальним для нашої сім’ї. Так, я їхала не лише заради себе, а й заради майбутнього моїх дітей, і навіть заради їхніх дітей — думаючи, що моя донька колись оселиться у цьому домі зі своєю родиною. Будинок мав бути добротним, але з розумом.
Але вийшло все зовсім не так, як я планувала.
Моя подорож до Італії почалась без особливих хвилювань, та й в цілому я не очікувала, що буде щось незвичайне. Я планувала знайти щось на околиці міста — не в самому центрі, бо ціни там були просто космічні, а я, звісно, як і всі економні люди, шукала оптимальний варіант.
Перші кілька днів я витратила на пошук агентств нерухомості, спілкування з місцевими людьми, огляди будинків. Я вже почала розуміти, що ринок житла в Італії досить специфічний: дуже багато старих будинків, яких не торкалася рука часу, але ціни на них були дуже високими. Так, я розуміла, що за помірну суму знайду гарний будинок, але мені потрібно було врахувати безліч факторів — від ремонту до оформлення документації. Я не була готова надавати купу грошей за всі ці роботи.
Одного дня я потрапила на огляд будинку, що мені дуже сподобався. Він був трохи старий, але в ньому була душа. Невелика садиба, кілька гектарів землі, з гарним видом на пагорби. Власник був місцевий, і я була готова підписувати угоду. Я вже уявляла, як ми з Олексієм будемо сидіти на терасі, пити каву, а діти будуть грати в саду.
Та от саме тоді я вперше зрозуміла, що на моїй економії можна непогано заробити — власник будинку сказав, що він готовий продавати його, але лише в умовах повної передплати, без можливості повернення грошей, без фінансування з банків, без будь-яких додаткових умов. Я в першому пориві вирішила, що це може бути моїм шансом — і, звісно ж, поїхала додому після перегляду, подумавши, що все вже майже вирішено.
Але саме тут усе і почало йти не за планом.
Знову приїхавши додому, я вирішила скористатися деякими заощадженнями, яких мала за останні роки. Я вже почала думати про те, як ми переїдемо, коли раптом зрозуміла, що для того, щоб перевести гроші на рахунок власника, мені потрібно пройти всі можливі перевірки і забезпечити відповідність документів до місцевих вимог.
Але ці перевірки і процедури зайняли набагато більше часу, ніж я очікувала. Проблеми з паперами, неузгодженості з банками, мовний бар’єр — все це затягнуло процес. Якби я знала, що це буде так складно, я б, мабуть, одразу відмовилася від цієї ідеї, бо все більше починала відчувати, що втратила контроль над ситуацією.
Затягування процесу викликало додаткові витрати, а гроші продовжували залишатися заблокованими. Заощадження, які я спочатку хотіла використати для інвестицій, тепер стали причиною моїх постійних переживань і розчарувань.
Чоловік Олексій, спочатку заохочував мої прагнення, але пізніше почав висловлювати сумніви. Він не розумів, чому я так поспішаю і чому наполегливо йду на ризик. Я ж продовжувала вірити, що це мій шанс, моя можливість змінити наше життя на краще.
Але ось саме в цей момент, коли документи були практично готові, я отримала неприємну новину. Я дізналася, що будинок, на який я покладала великі сподівання, опинився в поганому стані, і ремонт потребував значно більших витрат, ніж я припускала. Цей будинок не можна було просто «підфарбувати» або «підлатати», потрібно було проводити серйозні роботи.
В результаті, я опинилася в ситуації, коли вже була готова на великий кредит, та ціни на ремонт збільшилися настільки, що я почала сумніватися, чи варто це робити. Але найгірше було те, що всі гроші, які я відклала, і які я вкладаю в цей проект, пішли на інші витрати.
Звісно, я не могла зупинитися на цьому етапі, але як тільки зрозуміла, що я знову потрапила в економічну пастку, я зрозуміла — це вже більше не той випадок, коли заощаджені гроші справді дають результат
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
