Про Богдана не надто добре відгукувались в селі, тому Уляна навіть на нього і не заглядалось. Хоча хлопець був і гарний на вроду та розумний. А все почалося з того що після закінчення навчання хлопець повернувся додому до своєї дівчини Лесі. Дівчина звісно його чекала але так про людське око.
Але багато хто знав що вона, перебуваючи на заробітках проводила весело час з іншими. Тож коли Богдан прийшов до дівчини додому, то вона навіть його до хати не хотіла пустити, а так на подвір’ї трохи посиділи та й сказала йому щоб він йшов додому.
Вона передумала більше з ним одружуватись. Весілля, яке так планували, просто скасували.
-Я за тебе заміж не вийду, уже не хочу, передумала. Сказала Леся.
Хлопцеві так прикро і боляче було, що він зібрав валізу та поїхав за кордон. Довго його не було в селі, пройшло майже три роки.
Богдан приїхав і знову сам, мати його вже бідкалась, що не дочекає на старість онуків. А люди між собою перешіптувались, що мовляв правду говорила Леся за хлопця, що він нездалий.
Але час йшов і роки невпинно з ним. За цей час Леся встигла вийти заміж і розлучитися. Зараз виховує двоє дітей та їздить сама на заробітки в Польщу.
Мати Богдана раптом занедужала, чоловіка не було вдома, то ж Уляна почувши про це, маючи медичну освіту прийшла до жінки щоб спитати як вона почувається.
Жінка дуже зраділа, та сказала щоб та допомогла їй зварити борщу, бо завтра має приїхати Богдан а він так його любить.
Та Уляна сказала, що їй не можна взагалі нічого.
Нехай вона лежить та відпочиває, а Поляна сама приготує борщу та принесе завтра зранку. Наступного дня Уляна і справді зварила борщу занесла до матері Богдана і сама пішла на роботу.
Але на роботі зі всім справилась і відпросилася додому, бо треба було сіно звозити до оборогу. Тут як завжди так буває почала збиратися на дощ, вони вже привезли з поля.
Уляна вилізла на оборіг, а знизу їй подавали пластами сіно. І так швидко що жінка не встигала справлятись. Уляна навіть Була трішки ображеною, що батько так і не жаліє.
Коли закінчилась то Уляна спускалася вниз, але той хто був внизу вона не очікувала. То був Богдан, він допоміг Уляні спуститись до кінця з драбини.
Він прийшов до них, щоб подякувати за борщ, побачив, що вони з сіном пораються і вирішив допомогти. Потім мати Уляна закликала їх до хати на обід.
А потім Богдан згадав що не приніс каструлю від борщу. Тож уже прийшлося Уляні іти до нього.
Тож в кінці виявилось, після того як Уляна і Богдан одружилися і мають донечку, що неправду говорила Леся за Богдана, даремно знеславлювала його.
Після цього Лесю стали не любити в селі, і вона через деякий час поїхала десь шукати інше місце проживання.
Віра Лісова
