Я задала питання: «А для чого одружився і заводив сім’ю?». У відповідь було мовчання. Я не хочу, щоб мої молоді роки проходили в самотності. Та й дитина росте без батька

Іван був в селі завидним нареченим і я щиро раділа, що з усіх дівчат він вибрав мене.  Я в селі не часто бувала, так як останніх 5 років вчилася в університеті і жила в місті. А коли повернулася додому то пішла одразу на роботу. Мені запропонували працювати в місцевій школі, познайомилася ближче з Іваном. Він був на 12 років старшим за мене, постійно їздив за кордон на заробітки, збудував гарну хату, був хазяйновитим. Недалеко від школи була його хата.  Готовий був  він створити сім’ю. То ж коли зробив пропозицію, я погодилася.

Весілля у нас було пишним, все оплатив Іван. Гордився цим.

Навіть мої батьки не переставали повторювати, як мені пощастило з чоловіком. Але практично відразу після весілля я зрозуміла, що не все так просто. Іван продовжував їздити на заробітки в Польщу. Його не було вдома по декілька місяців, а коли приїжджав на кілька днів, то більшу частину часу сидів у своєї мами з татом, щось їм  допомагав по господарству.

Родичі з обох сторін мені постійно говорили, чому ми ще не хочемо дитину, може причина яка, потрібно піти до  лікаря. А причина була одна – чоловіка не було поруч. Але через два року у нас таки народився син. І після цього, свекрусі взагалі заманулося мого чоловіка відіслати на заробітки в Канаду, там вже років зо 20 живе її рідний брат. То ж вона вирішила відправити туди мого чоловіка, мовляв, дитина росте, її треба гідно забезпечувати, нехай їде і працює.

Я не стала нервувати і йти проти долі, я повірила, що він зможе щось заробити. Мене підтримали мої батьки, і я залишилася жити у них, вони мені допомагали доглядати за дитиною і на перших порах фінансово.

Поки чоловік на заробітках, ми зідзвонювалися і я кілька разів заводила розмову про те, щоб змінити роботу, я і раніше говорила про це, але він був категорично проти, і навіть якось сказав, що ніколи кожен день вдома не буде, це не про нього.

На що я задала питання: «А для чого одружився і заводив сім’ю?». У відповідь було мовчання. Я не хочу, щоб мої молоді роки проходили в самотності. Та й дитина росте без батька. Мені до чоловіка в Канаду виїхати не так просто, принаймі зараз.

Я постійно прошу його знайти іншу роботу, щоб бути поруч з нами, сім’єю, але він відмовчується, не хоче про це говорити. Я намагаюся зберегти сім’ю, а чого він хоче, йому виходить все одно чи він слухає тільки свою маму? Допоможіть порадою, хто стикався з таким. Я знаю, що через відстань розпадалося багато сімей, і не дуже хочу, щоб таке трапилося і зі мною.

Фото pixabay.com