Я запізнювалась на власне весілля, гості чекали, наречений нервував. Я вискочила на вулицю, накинувши поверх весільної сукні пальто, і тут стоїть він. Той, кого я востаннє бачила у сім років

Батька востаннє я бачила у 7 років. На згадку мені залишилось про нього всього кілька пожовклих дитячих фотографій та уривки неясних спогадів, що складаються в основному з домашніх скандалів і потертої шкіряної валізи, нерідко красувалися в передпокої біля дверей.

Зі слів мами батько був гулящим й пияком, і вона частенько виставляла його за двері після чергового загулу, а коли мені було п’ять, він пішов остаточно. Після цього мати заборонила йому спілкуватися зі мною. Втім, він і сам не дуже прагнув до цього, зробивши всього одну спробу: з’явився 1 вересня, щоб проводити мене в перший клас. День знань закінчився скандалом, і після цього я тата не бачила – ось уже майже двадцять років!

– Ти збираєшся тата кликати на весілля? – запитав Микола, коли ми обговорювали з ним кількість гостей на майбутній банкеті в ресторані. Все, що я знала про батька, було почерпнуто з розповідей мами. За її словами, він вічно влаштовував скандали …

– Поки що не знаю, – зам’ялася я. -Теоретично, це потрібно зробити, але, якщо чесно, у мене немає ніякого бажання … Адже я навіть не знаю, куди слати йому запрошення.

– Ну, ти ж спілкуєшся з тіткою, його сестрою, вона-то вже точно знає адресу, – резонно зауважив мій наречений. – Думаю, тобі варто це зробити. Принаймні, спробувати.

Я невпевнено кивнула, але на наступний день все-таки поїхала до тітки Риті. Вона була молодшою ​​сестрою батька і єдиною родичкою по його лінії, з якою ми з мамою спілкувалися. Тітка Рита рідко говорила про мого батька, але було видно, що маминої точки зору на історію їхнього розлучення вона явно не дотримується.

– Ксюш, ти вже доросла, і час тобі знати, що все було не зовсім так, як подає твоя мати, – почала тітка. – Всі ці роки я намагалася не лізти у ваші стосунки, сподіваючись, що все якось владнається, але, мабуть, помилилася … Справа в тому, що Міша, твій батько, був не такий поганий, як любить розповідати Тая. Звичайно, він не був зразковим чоловіком, але і вона не стала ідеальною дружиною – постійно його пиляла, була ревнива.

Він скаржився мені, що твоя мама виганяє його з дому за кожну провину: наприклад, одного разу вона побачила, як він допоміг сусідці занести додому сумки … Повір, він дуже переживав, коли вона заборонила з тобою бачитися, але зробити нічого не міг. Ти ж добре знаєш свою матір, якщо вона щось вб’є собі в голову – переконати її непросто.

Я їхала від тітки з важким серцем. Але коли повідомила мамі, що запрошу тата на весілля, вона сказала категоричне «ні». – Або він, або я – вибирай, – безапеляційно заявила мати.

І ось призначений день настав. Як на зло, з ранку почався дощ, а я похапцем навіть не могла знайти парасольку. Микола з гостями вже чекав мене в загсі, і я спізнювалася – наш свідок, який повинен був відвезти мене, нервово сигналив біля під’їзду. Я вискочила на вулицю, накинувши поверх весільної сукні пальто, і тут раптом над моєю головою з характерним звуком розкрився купол парасольки.

– Привіт, доню, – сказав чоловік у чорному плащі, і навіть не дивлячись на те, що тепер він не здавався таким високим, та й волосся було не темним, а сріблясто-сивим, я одразу впізнала його.

— «Привіт, тато», – відповіла я і раптом почувствавала, як же сильно за ним сусувала. Мені так не вистачало його!

– Вибач, що я ось так, без запрошення … Рита сказала, що ти хотіла мене запросити, але передумала. А я не міг пропустити твоє весілля.

– Я рада, що ти прийшов, – чесно зізналася, вдивляючись в риси його обличчя: такі незвичні, і в той же час такі знайомі. Виявилося, у мене його посмішка – боязка, з ямкою на лівій щоці, і ця горбинкою на носі теж від нього …

Читайте також: «Обчистили, зарази», – промайнуло в голові, переступаючи поріг. Увімкнула світло і здригнулась від ще однієї несподіванки. У її спальні на ліжку під ковдрою спокійно спав незнайомець!

– Зате, напевно, твоя мама не буде рада, – сумно посміхнувся він.

– Тату, я вже доросла і сьогодні виходжу заміж, – нагадала йому. – Тому, думаю, що маю право сама вирішувати, кого хочу бачити поруч. А мама … з нею я як-небудь розберуся.

Він посміхнувся і запропонував мені руку, і я раптом помітила, що дощ закінчився, і подумала: «Здається, цей день, що почався так неважливо, і справді обіцяє стати найщасливішим у моєму житті»

Фото ілюстративне, з вільних джерел

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!

Якщо хочете читати більше цікавих матеріалів та життєвих історій від osoblyva – підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням