fbpx

Я зрозумів, що потрібно робити якісь кроки: або завершувати спілкування з Юлею, або розвивати стосунки. На той момент я знав, що у неї є чоловік, тому не поспішав щось пропонувати. Подумки уявляв нелегку розмову з дружиною, як я збираю речі та йду

Багато років я працюю в охоронній фірмі, яка знаходиться у столиці, а мешкаю в невеликому місті. Графік моєї роботи — доба через три, а дістаюся на робоче місце — електричкою. В один і той же час я їду на роботу і повертаюсь, і обираю для себе другий вагон попереду.

Я помітив, що в електричках зі мною їздить багато людей, але коли придивився, то звернув увагу, що це ті самі люди, що і завжди. Мені навіть здалося, що я до них звик і майже всіх запам’ятав.

В одній такій поїздці, коли я повертався з роботи додому сталося непередбачуване. Я як завжди задрімав, але коли почали перевіряти квитки, я підняв голову і побачив привабливу жінку, яка сиділа навпроти мене. Ми зустрілися поглядом і я відчув щось рідне. Вона посміхнулася і відвела очі. Всю дорогу ми їхали мовчки. Тільки час від часу дивилися одне на одного.

Я вийшов з електрички та забув про неї. Наступного разу, коли моя зміна закінчилася, я сів у той самий вагон і рушив додому. Через декілька зупинок зайшла та сама жінка і сіла навпроти мене. Ми знов зустрілися поглядом і через деякий час почали спілкування. Нам було так легко і гарно спілкуватися, і мені здалося, що я знаю Юлю все своє життя.

Наступного разу я вже чекав нашої зустрічі. І ми знов їхали разом. Ми спілкувалися і не помітили як приїхали. Я не наважився спитати у неї телефон, адже вдома чекала дружина, але з нетерпінням чекав нашої наступної зустрічі.

Минуло пів року як ми разом їздили в електричці. Я зрозумів, що потрібно робити якісь кроки: або завершувати спілкування з Юлею, або розвивати наші стосунки. На той момент я знав, що у неї є чоловік, тому не поспішав щось пропонувати. Мені хотілося, щоб вона перша сказала свою думку, а вона не поспішала.

Я зібрався з духом і запитав її про наше спільне майбутнє. Вона замислилась, але нічого не відповіла. Я з нетерпінням очікував нашу наступну зустріч. Готувався. Подумки уявляв нелегку розмову з дружиною, як я збираю речі та йду. Від таких думок мені було некомфортно. З одного боку, не хотів залишати дружину, а з іншого — була надія на велику любов.

Наступного разу, коли ми з нею зустрілися в електричці, жінка сказала, що її влаштовує життя зі своїм чоловіком і вона нічого не хоче змінювати. Я все зрозумів, хоча сподівався на інше. З того часу ми з нею їздили в різних вагонах.

Після цієї історії минуло більше ніж рік, але я й досі відчуваю провину перед дружиною. Мені соромно за свої думки та поведінку. Дружина багато для мене чого робить і, якби я тоді від неї пішов, то шкодував би про це все своє життя.

You cannot copy content of this page