Я вирішила відійти від близької подруги, точніше, зменшити інтенсивність спілкування.
Суть історії не в причинах такого рішення, але з її боку був егоїзм, дружба в ворота. Я вже давно бачила, що з нею нема про що поговорити окрім як про її і малоцікаві теми (частіше це її проблеми).
Себелюбство там дуже велике, розмови на 90% про неї прекрасну, про себе щось нове і не хотілося якось розповідати, бо з’являється почуття провини, та й розмова перетягувалась на неї.
Вічно все чуже їй вона критикувала, у стилі «а навіщо тобі це», «ясно», чи приховане знецінення. Інших людей теж завжди критикує, всі недостатньо хороші для неї, всіх знецінює, бачить світ у чорно-білому кольорі. Після спілкування з нею відчуваю порожнечу.
Але я теж не свята, бо вела цю дружбу зі своєї вигоди. Справа в тому, що вона моя подруга зі студентських часів, і в нас завелася звичка бачитися кожні вихідні в якихось кафе, нових місцях, і це для мене найприємніша частина цієї дружби, бо я обожнюю ці вилазки .
Я втомлююся протягом тижня, графік забитий, і якщо не влаштовувати такі походи з подружками у вихідні, я просто не витримаю, мені це розвантаження необхідне, як повітря.
Ось, відповідно, і моя мотивація продовжуватиме таку дружбу. У мене, звичайно, є багато приятельок, і ще 3-4 подруг, але не настільки близьких, щоби що вихідні гуляти разом.
Від сили на місяць чи два місяці разів з ними бачуся, а з нею вже традиція така виходити, щоп’ятниці пишемо один одному: «куди цього тижня йдемо?».
Одного разу проводити теж мало веселого, хоча іноді корисно.
Я, звичайно, розумію що це некрасиво, але, так було не спочатку, тільки останні 1-2 роки я помітила, що дружба мені в тягар, я її точку зору і її мислення в 99% не поділяю, але дружу через свою вигоду.
У результаті я вирішила віддалитися. Вже не пишу (ми прямо щодня переписувались).
На вихідних сказала, що зайнята, тим часом пішла гуляти одна. Але я відчуваю, що надовго не вистачить мене.
Вважаю, що близькі подруги у всіх з’являються зі школи чи університетських часів.
Тож у мене дилема — обірвати зв’язок, і частіше сидіти вдома, або не відмовлятися від своїх улюблених вилазок на вихідних, але при цьому дружити в одні ворота, говорити про неї і вислуховувати її проблеми та її негативне мислення.
Так, знаю, що це некрасиво, і швидше за все мене критикуватимуть, але, принаймні, я зізнаюся в цьому і просто прошу поради, як вчинити правильно в цій ситуації?
Автор: Оксана
