Мар’яна постійно працювала за комп’ютером. Вона журналістка.
Її робота приносила прибуток, і вона займалася нею з задоволенням.
Під час перерви між роботою Мар’яна годувала чоловіка картопляним пюре з биточками та бульйоном, які готувала зранку.
Так, зосереджена на улюбленій справі, вона навіть не помітила, як її чоловік почав заглядати до сусідки. І не просто на чай, а значно більше – просто під спідницю.
З Христиною, сусідкою, у Мар’яни були добрі стосунки.
Вони допомагали одна одній, ділилися продуктами, якщо чогось бракувало, обмінювалися знаннями та рецептами.
” Мар’яно забіжи якось до мене в гості, у мене яблук цього року просто море. Так багато, що вже й не знаю, куди подіти. А ти ж яблука дуже любиш,” — гукнула сусідка.
” Звісно, люблю, Христино,” — відповіла Мар’яна. А потім чомусь додала: Олег завжди приносив мені яблука, коли хотів привернути мою увагу. Так залицявся. І зараз часто приносить”.
” І зараз приносить? “— здивовано перепитала Христина.
” Так, он подивися, вони в мисці стоять, — сказала Мар’яна, вказавши на столик перед будинком, де стояла велика миска з яблуками. — Мабуть, десь дорогою знайшов і приніс.
” Мабуть — тихо відповіла Христина. То коли тебе чекати?”
” Десь завтра після обіду прийду.”
” Гаразд, я тоді назбираю тобі найсвіжіших перед твоїм приходом”.
” Добре. А зараз вибач, мушу бігти “– ще на дві сторінки треба статті написати сказала Мар’яна.
” Ой, нелегко, мабуть, бути журналісткою” – спитала Христина здивовано.
” Нелегко, але мені подобається” – відповіла Мар’яна.
” Гаразд, тоді я піду” – сказала Христина і вже рушила іти.
” А, зачекай хвилиночку, хотіла передати твоїй Оленці дещо, добре, що згадала,” — сказала Мар’яна і дала пакетик смачних шоколадних цукерок, які так любить донька Христини.
” Ой, велике спасибі тобі. Оленка буде дуже рада” – відповіла жінка.
Настав новий день. Мар’яна не змогла прийти до Христини після обіду, бо її редакторка занедужала, і довелося самій все вичитувати та редагувати. Тому звільнилася вона лише ввечері.
Олега ще не було – напевно, затримався на роботі. Таке траплялося часто, тому Мар’яна не здивувалася.
Вона побігла у двір Христини забрати яблука. Там, на лавці, чекало на неї відро зібраних фруктів.
Жінка вирішила зайти до сусідки додому, щоб подякувати. Двері були відчинені, тому вона пройшла всередину і почала шукати Христину.
І знайшла. Разом зі своїм чоловіком.
З її рук випало відро, а яблука розкотилися по підлозі.
Кілька секунд вона стояла в мовчанні, а потім яблука одне за одним полетіли в сусідку й зрадника.
” Яблука, значить, у тебе цього року гарно вродили — вигукнула Мар’яна, підбираючи з підлоги черговий плід і жбурляючи його в Христину.
” Ой, дякую, дорога сусідко, за пригощання. Все життя пам’ятатиму!”
Мар’яна вибігла з будинку й розплакалася.
Жінка була надто неймовірно вражена такою зрадою. І з боку чоловіка, і з боку сусідки.
Як пережити таке?
Але вона чітко знала одне – вона подасть на розлучення.
Вона не пропаде.
Діти вже виросли й зможуть підтримати матір.
Тому Мар’яна була налаштована рішуче.
Галина Марійкова
