Ірина вийшла заміж у 18 років. Якою щасливою вона була, вірила, що 26-річний Остап – її половинка, її доля, і житимуть вони дружно і щасливо все життя.
На весіллі, в шикарному білосніжному платті, дівчина виглядала справжньою принцесою – висока, ніжна, з очима, які горіли від щастя.
Батьки Ірини купили для них квартиру у новобудові, зробили ремонт і придбали меблі та побутову техніку.
Остап став заступником на фірмі Ірининого батька. Тож нестачі в грошах молода сім’я не відчувала. Допомагали батьки Ірини, які були власниками мережі магазинів меблів в їхньому обласному центрі.
Через рік на світ з’явився Максим, а через три роки – Ангеліна. Щастю молодих батьків не було меж.
” Точна копія татуся” – говорила Ольга, Іринина подруга і хрещена мама Максимка.
– Ох, і щасливий ти, Оресте Двоє діток, і такі схожі на тебе”.
Здавалося, сімейному щастю Ірини та Остапа ніщо не загрожує. Чоловік з ранку до ночі пропадав на роботі, молода жінка закінчувала навчання в університеті.
Дітьми займались няні. Інколи на допомогу приходила мама Ірини, яка любила няньчитися з онуками, або забігала подруга Ольга.
” Як же ви виросли” – раділа кума, обнімаючи діток.
Ви ж мої хороші”.
Вона частенько приходила вдень до Ірини. Погратися з похресником, попити кави, погомоніти.
Ольга була найкращою подругою Ірини, тож ділилися усіма секретами свого життя.
” Я така щаслива. Така щаслива, що мені й самій не віриться, що я живу, наче в казці,” – не раз казала Ірина.
” От би мені такого чоловіка,” – мовила якось Ольга. Попри те, що дівчина була симпатичною, мала власне житло і хорошу роботу, кавалер їй все не траплявся. – Щаслива ти, Ірино”.
Згодом Ірина почала нарікати на Остапа. Мовляв, не лише дні, але й вечори проводить на роботі.
” Ти ж сама казала, що ви плануєте купити будинок за містом,” – відповіла Ольга. – От і заробляє гроші”.
” Розумію, але я так звикла, що ми усі вечори проводимо разом, а тепер, коли він приходить дуже пізно, і мені, і дітям його не вистачає, “– сказала Ірина. Вранці вони ще сплять, коли він їде на роботу, а вечері вже”.
Через три роки молода сім’я переїхала в новенький будинок. Діти раділи, бо тепер у кожного з’явилася власна дитяча кімната – простора, з великою кількістю іграшок.
Ірина раділа, бо сподівалася, що хоч тепер чоловік вечорами буде вдома. Але…
” Іриночко, ти ж розумієш, я повинен багато працювати заради майбутнього,” – мовив він. Варто б і автомобіль поміняти на новий”.
Так жінка знову почала проводити вечори з дітьми. І частенько сумно зітхала, згадуючи життя у квартирі, коли Остап після роботи поспішав додому і вони весело проводили вечори разом.
” Ольго, можливо, приїдеш до нас?” – Ірина зателефонувала подрузі.
” Вибач, але я дуже зайнята,” – відповіла та і поспішила завершити розмову.
Останнім часом Ольга наче уникала Ірини. Особливо після того, як стала при надії.
” І навіть не говорить, від кого,” – розповідала Остапу ображена дружина. Я ж думала, що ми подруги, як і раніше, а вона…”
” Ну, зрештою, це її справа,” – відповів чоловік. – Вона красива молода жінка, дуже розумна і заслуговує на найбільше щастя”.
” Таке, як у нас?” – спитала Ірина. Та Остап не відповів.
Чоловік останнім часом взагалі поводився дивно – пізно приходив з роботи, не займався з дітьми. І практично не спілкувався з дружиною.
” В чому справа?” – хвилювалася вона. Ти сам не свій. Весь час мовчиш і лише посміхаєшся”.
” Так, посміхаюся,” – не витерпів одного вечора чоловік.
” То, можливо, поділишся зі мною своєю радістю?” – спитала Ірина.
” Хочеш? То поділюся” – голос Остап враз став твердим.
А в очах з’явилася ніжність, якої Ірина не бачила вже дуже давно. Я щасливий. Бо скоро в Ольги буде малюк. І це наша з нею дитина. Я стану батьком.”
” Що? – від почутого в жінки потемніло в очах.
– Що ти сказав?”
” Дитина Ольги – моя дитина. І дуже добре, що ти все вже знаєш”.
І він, гримнувши дверима, пішов.
” За що вони так зі мною?” – ридала жінка.
Я ж любила його, як нікого в житті.
А Ольга…
От тобі й кума, от тобі й подруга. А ще побожною себе називає. Як вони могли?”
На щастя, Ірина змогла все пережити. Остапу вона сказала, що більше не бажає його бачити.
Але історія на цьому не закінчилася. Ольга на жаль так і не стала матір’ю.
Ірина вийшла заміж, і новий чоловік став добрим батьком для її дітей.
А сам Остап почав зазирати до чарки. Скоро платити за орендовану квартиру було вже нічим.
Почав ночувати на залізничному вокзалі.
А влітку часто люди бачили, як він спав на лавці у сквері, що у центрі міста.
Ось і учора він знову був там…
Марина Світленко
