Наталя Вікторівна сиділа та все прирікала на невістку, яка не захотіла брати їхні прізвища. Причину видумала просто смішну, що навіть встидно комусь і сказати.
Мовляв, як якщо б кури розуміли людську мову, то кури б з неї сміялися, а поросята взагалі хіхікали. Син жінки Андрій вирішив женитися з Ірою Самойленко, яку добре знала його мати, адже була вчителькою в їхньому класі.
Дівчина, як то кажуть ні добра ні погана. Але все ж Наталія Вікторівна вирішила не суперечити синові. Як зайшла мова про весілля, то на диво жінки її син Андрій вирішив заробити сам грошей на весілля.
Але на це Наталія Вікторівна була не дуже задоволена, вона не розуміла чому жених має сам оплатити весілля? Тож змушений був Андрій поїхати на заробітки.
Він заробляв та висилав гроші матері, а та потроху організовувала весілля. Так рік минув непомітно, Андрій вернувся за кордону, і почали активно готуватися до весілля.
Але за декілька днів хлопець прийшов до матері і сказав, що Ірина не хоче брати їхні прізвища. Наталія Вікторівна була дуже обурена, вона сказала до сина:
“Як наші гроші брати то Іра з сім’єю готові, а прізвище наше то вже ні, от хитру ти панянку собі знайшов, синочку”
Та Андрій відповів що Іра сказала, що хоче щоб її диплом був на її прізвище, щоб люди бува не подумали, що це її свекруха допомогла вивчитись.
Ніби получається що вона така розумна, і все сама зможе. Наталія Вікторівна як це почула, то аж зі злості ледь не позеленіла. Взяла за руку сина і вони пішли прямо до майбутньої свахи.
Прийшовши жінка одразу спитала у матері Ірини в чому справа. Майже так само відповіла як і Андрій розповів матері.
Що вся причина в дипломі, ну послухавши Наталія Вікторівна знову не витримала і сказала:
“Та нащо взагалі того диплому, як і так толку з нього буде, хіба що гарячу чашку кави чи чаю буде на що покласти”.
Почувши це вже й не витримала мати Ірини, Вона спитала у майбутньої свахи що це вона таке говорить? Та Наталія Вікторівна відповіла, що вона знає про що говорить.
І взагалі поставила умову: або Ірина бере наші прізвища або я весілля скасую. Андрій намагався якось матір переговорити та заспокоїти, але то було марно.
Жінка навпаки нагадала синові за Богдану, яка теж училася з Іриною, але на відміну від останньої закінчила навчання та влаштувалась на роботу.
Наталя Вікторівна надіялась та сподівалась, що син передумаю все-таки одружуватись з Іриною та зверне все що увагу на Богдану.
Та де там, Ірина так запудрила мізки хлопцеві, що він пішов на всі умови дівчини, і навіть тепер з матір’ю не розмовляє.
Ось така історія любі читачі!
Галина Червона
