Я таке від своєї свекрухи точно не очікувала. Вона таке утнула, що на голову не налазить. А тепер незручно і їй, і мені, і що з цим робити, ніхто не знає.
Лариса Петрівна, дуже добра. Вона все життя виховувала свого сина сама, та й намагалася забезпечити його усім. Їй від чоловіка залишилась однокімнатна квартира і жінка все життя гроші збирала, щоб придбати трикімнатну квартиру. З надією, що коли син одружиться, онуки та невістка будуть жити разом з нею. Коли ми з Вадимом одружувалися, я на це погодилася, адже Лариса Петрівна дуже добра та душевна жінка. Але цієї її витівки не могла витримати навіть вона сама.
У Лариси Петрівни є давня подруга, з якою вони дружать все життя. Вона попросила, щоб у нас пожила її молодша дочка, яка вступила до університету. Там з гуртожитком якісь проблеми, а кімнату зняти з незнайомими дівчатами, якось боязко. Її подруга оплатила кімнату та на комунальні послуги гроші дала. От Лариса Петрівна погодилася на це.
Вадим працював вахтами два тижні через два, коли це все сталося, його тоді вдома не було. А моя думка у цьому питанні не врахувався, адже свекруха була не проти заробити й подругу заодно виручити. Заселила вона цю Варю у вільну кімнату. Проте дівчина виявилася непростою. Я коли на неї подивилася, дитя дитиною, а характер там який… це жах просто.
Я з роботи приходжу на дві години раніше, ніж свекруха, завжди прибираю та готую вечерю. З перших днів почалися проблеми. Як не прийду додому у Варі якийсь новий хлопець. Потім інший. Почала вона їх водити то одного, то іншого, напевно весь університет перетаскала. Я свекрусі на це не раз натякала. Але та тільки посміхнулася, та сказала: “це ж Варині гості, нехай вона сама з ними розбирається. Тим більше треба ж дівчині у місті закріпитися”. Але те що відбулося потім, мені на голову не налізло.
Оця Варя, мало того, що за собою нічого не прибирає, їсти не готує так мені ще за її хлопцями прибирати. Одного дня я їй заперечила:
— Твої гості, прибирай сама, – сухо сказала я та закрилася у своїй кімнаті.
— Я все Ларисі Петрівні розкажу, що це ти такий безлад вчинила і хлопців водила, – відписала мені дівчина.
— Що? – обурилася я, проте сваритися з нею не хотіла.
Мені шкода було Ларису Петрівну, але й прибирати я не збиралася. Мовчки пішла прогулятися вулицею.
Ввечері свекруха мене насварила, що гостя у квартирі, а у нас такий безлад. Я тоді їй відповіла:
— До Варі ходять гості, нехай вона і прибирає за ними.
Свекруха удала, що мене не почула та швидко переключилась на іншу тему.
Наступного дня, коли я повернулася додому, я побачила, що замок у мою кімнату відкритий, а там казна-що робиться. Ліжко переставлене, постіль розкидана і Варька така:
— Тебе що, стукати не вчили?
Тут я зірвалася. Виштовхнула її з кімнати та крикнула:
— Ти що, з глузду з’їхала? Це наша з Вадимом спальня і я не дозволю, щоб хтось сторонній тут був. Як ти могла? Мало того, що сама влізла у мою кімнату, ще й хлопця затягла. І взагалі, як ви сюди увійшли?
Я ненароком подумала, що забула закрити двері, але хлопець не розгубився:
— Будь-який замок можна відкрити! Відмичка ж є. Ти що, не знала?
Дівчина тоді випалила:
— Я хочу з тобою помінятися кімнатами. Ти раніше сюди заїхала, то ж вибрала кращу спальню. А у мене кімната з односпальним ліжком та маленька.
— Нічого собі, раніше заїхала, – обурилася я. – Я невістка у цьому домі, а ти тільки гостя і не забувай про це.
Я ледь випровадила їх та почала прибирання. Ввечері, коли Лариса Петрівна повернулася з роботи я їй все розказала, проте свекруха насторожено подивилася на мене й тільки попросила Вадиму нічого не розповідати. Пояснила, що сама розбереться.
Ми замінили замки у кімнатах. Варя повернулася пізно та пішла спати. Наступний день, на диво пройшов тихо і я подумала, що свекруха з нею говорила. Але за вечерею Варя випалила:
— Ларисо Петрівно, – сказала вона. – Це не до мене хлопці приходять, це Олеся їх водить, а потім мене звинувачує.
Свекруха на це нічого не сказала, а як завжди, перевела тему в інший напрямок.
Я тільки потім зрозуміла її вчинок. Ми з Вадимом три роки, а Варя, напевно, не вірить, що ми одружені. Свекруха хотіла переконатися, що дівчина обманює та знайти привід для її виселення.
Одного вечора, після роботи я поїхала провідати батьків, тільки мамі не жалілася. Думала, нехай свекруха сама розгрібає все, що вчинила. Якщо далі це продовжиться, то ми з чоловіком переїдемо в орендовану квартиру. Коли повернулася додому, побачила, що мої речі зібрані, а Варя переїжджає у нашу спальню.
Оце Варя напридумувала, що я вожу у свою кімнату коханців, поки чоловіка немає, а свекруха повелася. Вона знов з хлопцем відкрила мою спальню та вчинила там посиденьки. Тільки не розрахувала дівчина, що мене тоді дома не було.
А я стою з гостинцями в руках, які мама приготувала, та й кажу:
— Що ви таке говорите? Не може такого бути, які хлопці? Моя мама нам на вечерю пиріг з яблуками передала і другий пиріг з капустою. А ще голубці, спеціально для Вас, Ларисо Петрівно. Вона Вас не може запросити, сестрі допомагає з малечею, проте завжди рада Вам. А ви тут обидві за якихось коханців розповідаєте. Я то піду, але чи такої Ви собі старості хотіли?
На мої очі навернулися сльози. Лариса Петрівна звернулася до мене:
— Олеся, зайди у мою кімнату, нам треба поговорити.
Я мовчки зайшла.
— Олеся, я вже давно пожалкувала, що здала кімнату Варі, але зрозумій мене, я не могла відмовити подрузі. Ти думаєш, тільки ти постраждала? У мене зникли дві тисячі гривень. Це ті самі, які подруга передала за кімнату для Варі, а решту вона мені на банківську карту перевела. Це мене обурило і речі у коридорі, то не твої. Дівчина переїжджає у гуртожиток. Я два дні витратила, щоб її туди влаштувати. Думаєш, просто так подруга мене просила? Виявилося, що Варю з гуртожитку виселили за поведінку і мені довелося витратити чимало зусиль, щоб її назад влаштувати. Не хвилюйся, якщо вона не почне вчитися, її взимку відрахують.
— А валіза? Вона така сама, як моя? – запитала я свекруху.
— У вас однакові валізи. А я сьогодні не була на роботі, тому все бачила на власні очі. Тепер подруга образиться, але я не дозволю зіпсувати життя своїм дітям, через стару дружбу.
Ми випровадили Варю та пішли вечеряти. Попереду нас чекала довга ніч генерального прибирання.
