Зі мною нещодавно сталася одна неприємна історія.
Мені 30 років, одружена, діток поки що, на жаль, немає. Працюю вже 6 років в одному колективі. У кабінеті нас 3 дівчини.
Ми начебто всі дружні, постійно чимось один одного пригощали, ніколи не сварилися, часто виливали душу, давали поради один одному. І особливо подругами не назвеш, але й не чужі, бо перебуваємо разом 5 днів на тиждень по 9 годин на день, самі розумієте.
Але я завжди помічала, що мої колеги між собою дружніші. У них уже дорослі діти, постійні сварки з чоловіками, я якось не вписувалася, тому що в мене діток немає, та й на чоловіка при них я ніколи не скаржилася.
Одного разу, коли кожна з них скаржилася на свого чоловіка, а я мовчала, мені сказали: Що ти мовчиш? У вас все ідеально? Коли ідеально, це не родина».
На що я відповідаю: хто сказав що ідеально? Сваримося іноді, як і всі. Просто я навіть подрузі кращій не розповідатиму про чоловіка якісь погані речі.
Тим більше, якщо ми 10 років і без дітей якось прожили, нам разом добре, значить не все так погано і взагалі це не їхня справа.
І ось, власне, сама неприємність. По роботі мені потрібно було використовувати диктофон, і за іронією долі я його не вимкнула.
На вихідних знаходжу у себе підозріло довгий аудіозапис. Включаю, промотую, і що ви думаєте?
Мабуть, як тільки я вийшла з кабінету, дві мої «подружки» почали смачно обговорювати мої особисті, сімейні проблеми, створювати теорії якісь.
Знаєте, як то кажуть, якщо не все зрозуміло, то придумую.
І причому одна з них, якій я найбільше довіряла і ділилася проблемами, просто доповідала другій все, що я робила, говорила. Обговорили і мене, і мого чоловіка, і всю мою сім’ю досить у грубій формі.
Коли я це почула, то була дуже засмучена! Так, я знала, що вони за спиною про мене говорять.
Але знати одне, а особисто почути. Причому помітити хочу нас троє, але за стільки років роботи я ніколи не обговорювала з однією з них другу. Бо знала, що це може потім вилізти мені боком. А вони про мене за кожну дрібницю обговорюють.
Як мені вийти на роботу і далі з ними спілкуватися дивлячись їм у вічі, якщо мені навіть дивитися на них не хочеться? А просто прийти та виконувати свою роботу, не спілкуватися довго, не виходить.
Як тепер вижити у такому колективі, знаючи, що мене так обговорюють?
Автор: Оксана
