Мирослав не міг зрозуміти, що саме відбувається в родині його сина Ігоря. Все почалося, коли той нещодавно зайшов до нього на обід.
Мирослав готував кілька страв і запропонував Іванові поїсти. ” Дякую тату, я не відмовлюся, – сказав Іван сідаючи за стіл і поглядаючи на тарілки.
” Я ще маю макарони з підливкою”- казав Мирослав , можеш взяти якщо хочеш”. Ігор кивнув головою і почав їсти.
Через кілька хвилин батько згадав, про бутерброди які залишилися з вечора, і запропонував їх йому також. Ігор не заперечував і став їсти, пізніше ще з’їв огірки з банки, що стояли на столі.
Мирослав уважно спостерігав за сином. Він зауважив, що Ігор дуже часто почав приходити до нього на обід. Це було не просто бажання поїсти, а щось більше. Мирослав зрозумів, що його син не просто шукає їжу – він шукає підтримку.
Через кілька днів Мирослав вирішив поговорити з сином і запитати, що насправді відбувається. Вони сиділи за обіднім столом і Мирослав обережно підняв це питання:
” Ігорю , щось я почав помічати, що ти часто заходиш до мене щоб поїсти. Все нормально у вас дома?”
Ігор на мить зупинився, уважно подивившись на батька. Він очевидно вагався але потім все ж вирішив зізнатися:
” Тату, справа в тому що Оля більше не готує для мене, і я не знаю що робити”.
Мирослав був здивований Як так? Його син одружений вже кілька років, У них є донька, і тепер, коли робота Ігоря стала зовсім неприбутковою через ситуацію на ринку праці, його дружина взагалі перестала піклуватися про нього.
” Як це так?” – обурено запитав Мирослав , вона що зовсім перестала тебе годувати?”
Ігор важко зітхнув і розповів, як Оля відмовляється допомогти йому.
Він пояснив, що коли ще кілька років тому, він був єдиним годувальником у їхній родині, то це було нормально.
Оля була вдома з малюком і все було гаразд. Але зараз коли він залишився без роботи, ситуація змінилася.
” Вона вважає що я маю сам забезпечувати себе, ” – додав Ігор з гіркотою в голосі.
” Як я можу купити їжу, якщо немає грошей, вона навіть не запитує чи є у мене гроші і чи маю я що їсти”. Почув цей обурився, він добре пам’ятав як син завжди підтримував дружину під час її декрету.
А зараз Оля здавалося зовсім не звертає уваги на чоловіка важкий для нього період.
” Як це взагалі можливо? Як можна залишити людину голодною?” – сказав Мирослав не стримуючи свого здивування.
” Оля каже що я ледар і утриманець” – відповів Ігор вже майже без емоцій. Вдома залишилися тільки фрукти йогурти і то для нашої доньки Оксанки, А що мені їсти, я маю думати сам”.
Мирослав вислухавши сина почав думати як йому допомогти.
” Я думаю, що сину ти маєш розібратися в цьому сам, може варто відверто поговорити, та спитати у дружини причини її поведінки?”.
Ігор кивнув але в його очах було видно розгубленість. Батько вирішив що має підтримати сина, щоб він не залишився сам зі своєю проблемою наодинці.
Тому наступного дня він знову подзвонив Ігорю і запропонував йому приїхати на обід та поговорити. Ігор звісно погодився, подякував і і через годину вже був у батька вдома.
Коли чоловік спитав у сина, чи він поговорив з дружиною, то той відповів, що не було часу.
І так це стало звичкою – кілька разів на тиждень Вони їли разом і це хоч якось допомагало Ігорю почуватися краще.
Однак Мирослав розумів, що це не вирішить проблему яка назріла в сім’ї сина.
А через деякий час сам Ігор почав робити висновки про те, якою насправді є його дружина.
Від того як останнім часом поводила себе Оля, його ставлення до дружини змінилося. Ігор почав сумніватися, чи зможе Оля бути тією підтримкою? якої він може потребувати не один раз.
І він розумів що він не впевнений, що буде отримувати її від дружини.
Одного вечора, сидячи за чашкою чаю Ігор звернувся до батька:
” Тату, я починаю розуміти, що не все так просто. І ось я думаю чи любить Оля мене взагалі? Можна вона ж не залишилася в біді, я підтримував її а зараз, я можу довіряти людині, якій все рівно чи голодний я чи ні”
Мирослав мовчав та дивився на сина.
Автор: Олеся
