Соціальна роль людини передбачає маску. Не медичну, а “типологічну/психологічну”. Кожен з нас виходячи “в люди”, бажає бути неуразливим. Тому люди носять маски, видають себе трохи за інших. Інакше кажучи, повертаються до соціуму своєю неуразливою стороною.
А для цього потрібно знати свої сильні та слабкі сторони.
Отже, кілька простих правил виходу з карантину.
Перше – не забувати про свої маски, не лише медичні. А про психологічні, типологічні. У кожного психотипу своя маска. У дорослому віці людина має вже знати, де його маска, а де – ні.
Друге – психогігієна. З чистими руками і чистими помислами, намірами ми маємо іти до інших. І такі ж самі наміри мати до себе. Не впускати до себе вірусних думок інших і своїх. Вірусні думки замішані на страху, відчутті провини, сорому. Це небезпечно.
Третє – пам’ятати про синдром навченої безпорадності. Якщо раптом за період карантину навчилися цієї безпорадності. Коли людина не робить спроб до поліпшення свого стану, ситуації, бо зробила кілька спроб і отримала негативний досвід. Зараз можливості відкриються. Потрібно лише їх побачити.
Четверте – з дитячою цікавістю іти в соціум, аби реалізувати свої бажання. Лише в дитини є допитливість, цікавість до світу. І вона може виходити за межі уже знаного з інтересом і без страху, аби отримати бажане. У дорослому віці люди часто бояться вийти за ці межі, ходять по колу і не реалізуються свої “хочу”. Час пригадати про свою “внутрішню дитину”.
П’яте: робити те, що хочеться, не робити того, чого не хочеться.
Шосте: говорити “ні”, коли порушують ваші кордони, уміти відстояти їх.
Сьоме: говорити “так” можливостям. Для цього потрібно починати відповідати з “так”. Бо є люди, які завжди починають свою відповідь на пропозицію людини з “ні”, навіть не дослухавши до кінця.
Восьме: пам’ятати, що коли людина проявляє в соціумі гострі негативні емоції: злість, агресію, страх, лють тощо – це свідчить, що вона в режимі “sos”, в режимі самозбереження і відстоювання своїх кордонів. У цей час їй здається, що навколо ворожі люди з ворожими намірами. Не включатися на такі емоції гачки.
Дев’яте – пам’ятати, що емоціям передують думки. Ми так емоційно зреагували, бо відповідно інтерпретували, наклали на стимул-подію свій досвід, своє бачення. Відповідно ми можемо управляти своїми емоціями, скорегувавши свої думки, тлумачення подій.
Десяте – утворювати нові нейронні зв’язки: ходити і їздити іншими шляхами, реагувати по-іншому, робити звичні речі теж по-новому, отримувати бажані емоції.
Антоніна Агілова, психолог.
