fbpx

Яка я була вражена, коли дитина мене в кімнату не пустила. Мені постелили на підлозі у вітальні, переночувавши ніч я покинула дім

Ой, давно я не була в Україні на рідній землі. Дітей не бачила, онуків. Довгий час була на заробітках. Як це важко, ні не працювати, а бути далеко від найрідніших мені людей.

Коли повернулася, перше що зробила поїхала провідати рідних. Тим більше мою квартиру винаймали хороші люди, а до кінця місяця оплачено, всього дві недільки залишилось. Що ж є час на гостини.

Приїхала до сина, моя надія, опора. Ми завжди з ним розуміли один одного, підтримували. Та і дружина в його хороша. З таким теплом зустріла, вечерю приготувала, як на празник.

Внучка вже пішла до школи, така доросла, а я її бачила зовсім крихіткою.

Квартира хоч і велика, але місця щоб переночувати немає, все по модньому зроблено, там столик, там вазочка, там ще щось для декору стоїть. Я не переймалася квартиранти скоро з’їдуть, поїду до власної оселі.

Ось провідаю сина, потім доньку, тай ще й подруга запрошувала на гостину, а там додому, в рідні стіні, старість зустрічати.

Невістка запропонувала поділити кімнату з онукою. Яка я була приголомшлива, коли дитина мене в кімнату не пустила. Діти переконували її, що це тільки на одну ніч, а вона вперлася ні і все.

Замкнулася в кімнаті, сказала що не хоче щоб я була з нею, вона доросла і сама вирішує.

Мені постелили на підлозі у вітальні, переночувавши ніч я раненько встала тай покинула дім сина.

От їду тай думаю, хіба дитина могла так себе поводити? Можливо її налаштували проти мене, ще до мого приїзду?

You cannot copy content of this page