Яка з тебе Богиня?
Часто дівчата і жінки називають себе богинями, але не знають, що це означає, і яка в цьому захована сила.
Нерідко, називаючи богинею, жінка вважає себе над усіма і що всі їй винні. Це позиція, яка може псувати стосунки з іншими людьми.
Тим паче, коли мами своїм донечкам з пелюшок прищеплюють відчуття, що вони королеви, принцеси, богині, а не дають розуміння, що саме мається на увазі. Довга слизька доріжка до самотності вже дорослих жінок, непорозуміння з іншими і самою собою.
Тож настав час зрозуміти, хто ж така “Ти – Богиня”.
Яка богиня в тобі живе зараз, допомагає, а яка псує всі плани і життя. Яка з 7 богинь задає тон життя, складає структуру особистості.
Три незалежні богині, або ще їх називають богині-діви: Артеміда, Афіна, Гестія.
Три залежні богині, або уразливі богині: Гера, Деметра, Персефона.
І окреме місце для Афродіти – алхімічна Богиня.
Та чи інша богиня – це архетип – поведінкові шаблони, емоційні реакції, притаманні для багатьох людей одночасно.
Архетипи, символи проявляються у сновидіннях, казках, міфах.
Ще в школі, коли читали міфи про богів і богинь, могли помітити, що мешканці Олімпу були дуже схожі на людей за своєю поведінкою, емоційними реакціями і зовнішнім виглядом. Образи олімпійських богів і богинь втілюють архетипічні зразки поведінки, які присутні в нашому спільному колективному несвідомому.
Саме тому вони близькі нам.
Найбільш відомі дванадцять олімпійців: шість богів – Зевс, Посейдон, Гермес, Аполлон, Арес, Гефест, і шість богинь – Деметра, Гера, Артеміда, Афіна, Афродіта і Гестія. Згодом місце Гестії в цій ієрархії зайняв бог вина Діоніс. Таким чином, рівновага була порушена – богів стало більше, ніж богинь.
Жіночі архетипи – шість олімпійських богинь – Гестія, Деметра, Гера, Артеміда, Афіна, Афродіта і окремо Персефона, яка пов’язана з Деметрою.
Коли провідним архетипом жінки є одна з богинь-дів – Артеміда, Афіна або Гестія – жінка проявляє себе самодостатньою, стає “єдиною для самої себе”.
Естер Гардінг у своїй книзі “Таємниці жінок” описує так: “Жінка, незаймана по своїй суті, робить те, що робить, не тому, що хоче подобатися або комусь догодити, і не тому, що їй хочеться здобути владу над іншими і домогтися своїх цілей. Вона робить так тільки тому, що їй це здається правильним. Її дії чужі для будь-яких умовностей. Вона може сказати “ні”, коли простіше було б сказати “так”. Вона не дозволяє підрізати собі крила і примусити до так званих доцільних вчинків”.
Такі богині-діви мають внутрішній компас, слідують своїм цінностям, роблять те, що має значення особисто для них, що приносить задоволення, незалежно від думки інших.
Ще таких жінок називають незалежними – “Я сама”.
Психологічно богиня-діва – це частина жіночої натури, незалежна від чоловічих суджень і непідвладна впливу колективних (чоловічих за своєю природою) соціальних і культурних уявлень про те, якою має бути жінка.
1. Артеміда – Богиня полювання. Завжди юна і прекрасна. Усім дає життя. Вона піклується про все, що живе на землі і росте в лісі та в полі.
Артеміда – сестра-близнюк Аполлона, бога Сонця. З них двох вона народилася першою. Їхня мати, Літо, – божество природи, дочка двох титанів, а батько – верховний бог Олімпу Зевс. Артеміда народилася першою і допомагала Літо під час тривалих і важких пологів Аполлона. Протягом дев’яти днів і дев’яти ночей Літо страждала від жахливого болю, викликаної стараннями мстивої Гери. Артеміду, що стала акушеркою для своєї матері, шанували як покровительку пологів.
Коли Артеміді виповнилося три роки, мати перенесла її на Олімп, щоб познайомити з Зевсом і родичами-богами. Вона сіла на коліна своєму батькові. Він промовив: “Коли богині народжують мені дітей, подібних до цієї, гнів ревнивої Гери мене не лякає. Моя маленька донька, у тебе буде все, що ти побажаєш “.
Артеміда попросила лук зі стрілами, зграю гончих собак для полювання, свиту з німф, дикі ліси, гори в своє розпорядження – і вічну цнотливість. Усе це батько-Зевс дав доньці. А також – уміння самостійно здійснювати свій вибір.
Сучасна Артеміда:
Незалежна і самодостатня, цілеспрямована, смілива, радо приймає нові віяння, допомагає іншим жінкам, а з чоловіками конкурує, легко ставить цілі, планує, направлена на зовнішній світ, його підкорення.
Чоловіків сприймає, як суперників. Якщо її щось розсердило, то миттю випускає стріли гніву. Ресурс черпає з природних джерел. Гарно відновлює сили на природі.
Стосунки з чоловіками – суперництво.
Установка: “Чоловіки – небезпека”.
Сильні сторони: цілеспрямованість, безстрашність, енергійність, самостійність, вміння рухатися по кар’єрних сходах, конкурентоспроможність.
Тіньові сторони (на рівні інстинктів, які варто приборкувати): відкрите суперництво з чоловіками, імпульсивність, гнівливість.
Завдання: навчитися співпрацювати з чоловіками; приборкувати свій гнів.
2. Афіна – богиня стратегії, розуму.
Історія її драматична. Вона народилася з голови батька Зевса уже дорослою жінкою в золотих обладунках, з гострим списом в одній руці, гучно, по-войовничому крикнувши. Її народження нагадувало свого роду кесарів розтин. Зевс, відчув страшний головний біль, на кшталт, потуг і попросив допомогти свого сина Гефеста, бога-коваля, який потужним ударом гострої сокири розколов йому голову, відкривши шлях Афіні.
Афіна вважала, що у неї тільки один батько – Зевс, з яким вона була навічно пов’язана. Вона була “правою рукою” свого батька, тільки їй він довіряв символи своєї влади – блискавки і егіду.
Ця богиня не визнавала свою матір – Метиду, ба більше, вона, мабуть, і не знала про існування матері.
Сучасна Афіна:
Жінка, якій довелося рано подорослішати, має проблеми у стосунках з матір’ю, її називають сніговою королевою. Їй легко приборкувати соціум, займати високі пости, організовувати бізнес і важко вибудовувати близькі стосунки з чоловіками.
Уміє вибудовувати стосунки з чоловіком партнерські.
Жінки, у яких купа друзів і знайомих чоловіків, а от ніхто не кличе заміж.
Прагне незалежності. Усього досягає, але не насолоджуються цим. У таких жінок заморожена чуттєва сфера. Важливий план, результат. Процес і насолоду процесом, життям проскакує.
Слоган: “Немає невирішуваних задач”.
Сильні сторони: стратегічність, здатність спланувати і реалізувати плани, вона знає, як, партнерські стосунки з чоловіками, високі статуси в соціумі.
Тіньові сторони: життя в голові, у розумі, складно відчувати, проявляти емоції, почуття, дорослість з дитинства, тому втрата дитячих станів, життя за планом, важко вийти за рамки, нерозуміння емоцій своїх та чужих.
Завдання: розбудити жінку в собі, налагодити відносини з мамою, зайнятися творчістю, щоб розтопити емоційну холодність, відродити чуттєвість: танці, співи, створення картин тощо. Відновити зв’язок з мамою.
3. Гестія – богиня мудрості і домашнього вогнища.
Гестія – богиня домашнього вогнища – точніше, вогню, палаючого в круглому вогнищі в будинку.
Гестію художники не зображували в людській подобі. Однак присутність цієї богині відчувалося в живому полум’ї в центрі кожного будинку і храму. Символом є коло, і вогнище.
Присвячені Гестії храми, мали форму кола. Її присутність була настільки ж відчутною, як вогонь, що дає світло, тепло і жар.
Сучасна Гестія:
У такої жінки завжди все добре. Повна довіра до задуму Всесвіту. Усе, що не відбувається – усе до кращого. Любить процес, саморозвиток, приділяє час своєму внутрішньому світу. Для неї внутрішнє важливіше за зовнішнє.
Її всі люблять, хочуть бути поруч. У побуті можна розгледіти в собі Гестію: жінка, яка серверує стіл навіть, коли сама вечеряє. Важливо, щоб був у домі затишок, порядок, цінує якість речей, комфорт.
У Гестії внутрішньо завжди все добре. І це все настільки добре, що вона навіть не заморочується, не витрачає сили, щоб це відобразити на своєму обличчі, щоб посміхатися. Часто можна спостерігати обличчя, по якому важко зрозуміти, чи все гаразд, чи що з настроєм сталося. Гестія сама в собі.
Сильні сторони: мудрість, зв’язок з вищим силами, душа, як храм і будинок теж, як храм.
Тіньові сторони: не завжди «щастя відбивається на обличчі», складно реалізуватися в соціумі.
Завдання: проявляти внутрішнє щастя на обличчі, адаптація в соціумі, якщо життя ставить таке завдання.
Таким жінкам потрібно перебувати під опікою чоловіка, чоловіків.
Часто вони опиняються в ситуаціях, коли втрачають чоловіка, коли немає на кого покластися. І задача від життя – самореалізуватися. Тоді Жінка переходить в Артеміду, Афіну.
Гестія дає жінці сили для реалізації своєї духовності, саморозвитку. Отримання високого духовного статусу.
Артеміда і Афіна дають сили для зовнішньої реалізації, для того, аби зайняти потрібне місце в суспільстві, отримати високий соціальний статус.
Гестія була старшою серед трьох богинь-дів. На відміну від Артеміди і Афіни вона не наважувалася виходити у світ, щоб досліджувати природу або засновувати міста. Вона залишалася всередині свого храму – будинку.
Усіх трьох богинь – Артеміду, Афіну і Гестію об’єднує самодостатність. Розрізняються лише сфери інтересів і спосіб життя.
Жодна з них не стала жертвою чоловічого божества або смертного чоловіка.
У кожної є здатність зосереджуватися на тому, що має для неї значення, незважаючи на потреби інших людей і не відчуваючи потреби в інших людях.
Вони люблять бути на самоті і в цей час не відчувають себе самотніми. Потребують свого простору і часу для себе.
Залежні, або уразливі богині – Гера, Деметра і Персефона.
Ці три богині уособлюють традиційні ролі дружини, матері і дочки.
Вони орієнтовані на стосунки, що забезпечують переживання цілісності і благополуччя. Мають потребу в міцних зв’язках, в інших людях.
Ці богині підлаштовуються до інших і тому уразливі.
Вони страждають. Їх ґвалтували, викрадали, принижували боги-чоловіки. Коли руйнувалися стосунки, і вони відчувалися ображеними, проявлялися симптоми, подібні до симптомів психічних розладів звичайних людей. І кожна з них врешті-решт долала свої страждання.
Їх історії дають можливість жінкам зрозуміти природу власних психоемоційних реакцій на втрати і знайти в собі сили впоратися з душевним болем.
4. Гера – богиня шлюбу, подружнього обов’язку. Символ протиріч. Внутрішня королева.
Гера була проковтнута своїм батьком Кроносом незабаром після народження, як і четверо її братів і сестер. Коли вона звільнилася зі свого полону, вона була вже юною дівчиною, яка була віддана на піклування дідусю і бабусі по матері.
Гера виросла чарівною богинею. Вона привернула увагу Зевса. Щоб добитися близькості від дівчини, Зевс перетворив себе в маленьке пташеня, що замерзало від холоду, над яким і схилилася Гера, аби його зігріти. Вона розмістила його на свої груди. Тоді Зевс перетворився з образу пташеняти на себе, повернувся в свій чоловічий вигляд і спробував силою оволодіти нею.
Вона пручалася його хтивим домагання, доки він не пообіцяв одружитися з нею. Медовий місяць, як свідчить міф, тривав триста років.
Про її гнів існує багато легенд.
Сучасна Гера:
Жінка, що уособлює в собі абсолютно протилежні риси характеру. Вона зіткана з протиріч. Тут вона мила, радісна і раптом гнівна; віддана і зрадлива тощо. З якою силою возвеличує інших, з такою ж і опускає на землю.
Жінка, що вміє поставити свого чоловіка на п’єдестал. Уміє не порівнювати себе з іншими. І ревнувати теж вміє. Гера то “рве і спалює мости”, то внутрішньо впевнена, незрівнянна, знає собі ціну, непохитна.
Сильні сторони: внутрішня королева, здатна поставити чоловіка на п’єдестал і бути королевою з ним.
Тіньові сторони: схильність порівнювати себе з іншими, імпульсивність, гнів, ревнощі.
Завдання: набути впевненості в собі, відчувати внутрішню цілісність, довершеність, не порівнювати себе з іншими.
Вчить Гера кожну жінку внутрішньої цілісності і впевненості.
Щоб прийти до відчуття цілісності, їй потрібно вийти в Гестію.
Без Гери не буде магії в шлюбі. Цілісна Гера ніколи не буде намовляти на чоловіка при подругах, не буде його обзивати, критикувати за спиною, пліткувати. Не дозволить іншим принижувати ні себе, ні свого чоловіка, ні родину.
5. Деметра – богиня материнства процвітання і достатку.
Вона символізує материнський інстинкт. Цей могутній архетип може вказати подальший напрямок життя жінки, значно впливає на близьких їй людей, а також визначає схильність жінки до депресії в разі, якщо її потреба народжувати і виховувати відкидається або що-небудь перешкоджає її здійсненню.
Життя Деметри почалася настільки ж похмуро, як і у Гери. Вона була другою дитиною Реї і Кроноса – і другою, яку він проковтнув. Деметра стала четвертою дружиною Зевса, який також був її братом. Від союзу Зевса і Деметри народилася єдина дитина, їхня дочка Персефона.
Брат Деметри викрав дочку Персефону. Дев’ять днів і ночей вона всюди шукала свою викрадену дочку із шаленим бажанням знайти своє дитя. Після возз’єднання з дочкою Деметра повернула землі цвітіння і родючість.
Жінка з сильним архетипом Деметри пристрасно бажає бути матір’ю, а ставши нею, відкриває для себе цю роль як самореалізацію. Вважає найважливішою роллю і функцією її життя.
Сучасна Деметра:
Це мамочка для всіх, не лише для дітей. Вона піклується про чоловіків, про колег, про батьків, дітей, про всіх. Її сутність – піклування про інших. Гостинна.
Вона настільки піклується про інших, що не може попіклуватися про себе.
Записатися в салон на стрижку, манікюр, спа, масаж – для неї це буде подвиг і відчуватиме провину, що витратила кошти і час на себе, а не на дітей, чоловіка інших.
Вона не вміє приймати допомогу і піклування про інших. Стає заручницею свого вміння піклуватися.
Не вміє сепаритуватися від дітей. Не відпускає від себе дітей. Вона хоче і вміє віддавати, а не вміє брати.
Коли діти виростають, починає піклуватися про дорослих, як дітей. “Жертвами” стають чоловіки, зазвичай.
Пріоритет на приготувати, поприбирати, попіклуватися про інших.
Вона живиться вдячністю інших.
Часто повторює: “я ж мати”, “я все заради вас”. Часто можна почути укори убік інших: “Я вам все, а ви так мені віддячуєте”, “Я всі кращі роки віддала тобі” тощо.
Ріст Деметри – через незалежних богинь: Гестія, Артеміда, Афіна.
Сильні сторони: материнський інстинкт, достаток, здатність віддавати, творити.
Тіньові сторони: нездатність відпочивати, подбати про себе, невміння отримувати, брати від інших; гіперопіка молодших і дорослих, як молодших, сенс життя в інших.
Завдання: навчитися піклуватися про себе, повернути фокус уваги на себе з інших, навчитися відпускати дітей, “перерізати пуповину”, коли діти дорослішають.
6. Персефона – богиня-дівчинка, юначка, володарка підземного світу.
Персефона була єдиною дочкою Деметри і Зевса.
Безтурботна дівчина, яка збирала квіти і грала зі своїми подругами. Потім Гадес, її дядько, бог темряви, раптово з’явився на своїй колісниці з розчахнутої землі, схопив дівчину і відвіз її у своє підземне царство, як свою наречену мимоволі. Деметра не прийняла цю ситуацію, покинула Олімп і почала шукати доньку.
Сучасна Персефона:
Дівчинка-дівчинка, незважаючи на вік. Захоплюється світом, насолоджується, радіє дрібничкам, інтуїтивний погляд на світ. У неї немає свого одного переконання. Усіх відчуває, підлаштовується під інших. Залежна від чужої думки.
Дівчинка-дівчинка живе навіть у 60-річної жінки.
А деякі дорослі жінки спеціально викликають у собі Персефону і виглядають дивакувато: короткі спіднички, рожеві тони вбрання, косички, хвостики з бантиками, дітвацька поведінка.
Соціальна роль – донечки.
На відміну від Гери і Деметри, що уособлюють архетипічні образи, пов’язані з сильними інстинктивними почуттями, Персефона, як модель особистості, не відчуває такого потягу.
Якщо структуру особистості задає Персефона, це змушує жінку не діяти, а перебувати під впливом інших людей – бути піддатливою у вчинках і пасивною в стосунках. Персефона-дівчина також дозволяє жінці здаватися вічно юною.
У богині Персефони було два аспекти: дівчина (кора) і володарка підземного царства. Ця двоїстість проявляється у вигляді двох моделей поведінки. Жінки можуть перебувати під впливом одного з двох цих аспектів, можуть переростати з одного в інший або мати в своїй душі і кору, і володарку темряви, захоплюватися містикою, екстрасенсорикою.
Сильні сторони: довіра до світу, емпатія, інтуїтивність.
Тіньові сторони: нездатність приймати рішення, небажання дорослішати.
Завдання: навчитися приймати власні рішення, проявляти дорослу особистість, бути конгруентною у поведінці і віці.
7. Афродіта – богиня любові, ceксyальності, творчості і краси – найпрекрасніша і чарівна алхімічна богиня. Народилася із морської піни.
Вона – єдина, хто належить до окремої третьої категорії.
У неї було багато романів і, як їх результат, безліч потомства. Афродіта – втілення еpотичності, хтивості, ceксyальності і прагнення до нового життя. Вона вступає в любовні зв’язки за власним вибором і ніколи не виявляється в ролі жертви.
Таким чином, вона поєднує самостійність богинь-дів і близькість у відносинах, властиву вразливим богиням. Її свідомість одночасно і зосереджена, і вразлива. Афродіта допускає відносини, які так само зачіпають і її, і чоловіків.
Сучасна Афродіта:
Упевнена в собі, красива, фліртуюча, самодостатня, ceксyальна, приділяє увагу зовнішності, любить, коли їй приділяють увагу, коли ставляться, як до єдиної і неповторної,інколи поводиться зухвало. Крутить чоловіками, як циган сонцем.
Девіз – роблю, що люблю, люблю – що роблю.
Архетип Афродіти спонукає жінок шукати у взаєминах швидше інтенсивності, ніж сталості, цінувати творчий процес і бути відкритою для змін та оновлення.
Класична відьма, яку спалювали.
Сильні сторони: магнетизм, жіночність, творчість, відає жіночими секретами. Має фонтан ідей, не боїться їх реалізувати.
Тіньові сторони: Імпульсивна. Важко довести до кінця проекти, ідеї. Вона може засумувати, коли не вдається реалізувати всі ідеї. А їх просто без кінця і краю. Ставитиме запитання собі: “Може якось я неправильно живу?”, “ Може треба сидіти вдома і народжувати дітей?”.
Часто переводить фокус на свою зовнішність.
Завдання: Не фокусуватися лише на зовнішності, не забувати про внутрішні ідеї, про реалізацію, навчитися доводити задумане до кінця, направляти імпульсивність, творчість в конструктивне русло.
