Якби ви знали, як я картаю себе за те, що вибрав собі в дружини не ту жінку. Як я винен перед своєю мамою

Мама мене виростила без чоловіка, все її життя було присвячене мені і зрозуміло, що вона дуже сильно прив’язана до мене.

Мою молоденьку дружину моя мама сприйняла дуже добре і була рада за мене, що нарешті я знайшов своє щастя і з нетерпінням вже чекала онуків.

Жити ми вирішили разом, дружина не заперечувала, та й мамі буде простіше – невістка допоможе якщо що, адже вік уже позначався.

Однак, практично відразу між мамою і моєю дружиною почалися проблеми і невдоволення. То мама зварила суп, хоча просили борщ, то каструлі не так вичищені, то порошок для прання треба було брати інший.

Я намагався маму умовити не ображатися на дружину, мовляв, ще молода, недосвідчена, їй хочеться всього і відразу і т.д.

А мама і не ображалася, вона навіть і сперечатися не намагалася, а тільки намагалася згладити кути. Я дуже зайнятий по роботі, тому не знаю, що у них відбувалося в будинку, але дружина стала постійно мені скаржитися на мою маму.

Одного разу навіть мамі стало зле, а дружина в той день була запрошена в гості. Але так як мала приїхати швидка, вона не могла вийти з дому.

Але їй було шкода втрачати вихідний день даремно і вона все-таки запросила тих друзів до нас додому.

І ось, коли я прийшов увечері з роботи, я жахнувся по-справжньому. Мама лежить, погано себе почуває, їй викликали двічі швидку, з серцем геть погано, а моя дружина в сусідній кімнаті запалює зі своїми друзями! П’є, веселиться, танцює … Як? Як можна бути такого безсердечною?

У підсумку ми поскандалили, вечір зіпсований, дружина в риданнях, мамі незручно, вона відчуває свою провину у тому, що сталося, а я не знаю як розірватися між ними!

Після цього я уважно придивився до дружини і зрозумів, що вона всі свої домашні обов’язки переклала на маму! Прання, готування, прибирання, навіть за продуктами майже завжди ходила моя мама … І все одно – дружина не пропускала нагоди зробити зауваження, якщо було щось не по її.

Я запропонував дружині з’їхати жити окремо, але що характерно – вона відмовилася! Вона була вже при надії, і знала, що зараз їй одній не впоратися. Тоді вона притихла, перестала скаржитися, аби я відмовився від своєї затії.

Незабаром народилася дитина і мама нам дуже допомагала з дитям, навіть забирала на ніч до себе спати, щоб тільки ми виспалися. Але дружина стала дорікати їй ще більше – то у дитини алергія, то тепло одягнена, то спітніла після прогулянки з бабусею і цей список претензій не закінчувався.

І при цьому, дружина нескінченно скаржилася, що вона нічого не встигає, що втомлюється з дитиною, що їй скрізь треба встигнути збігати і ще за хворою свекрухою треба догляд забезпечити …

А сама благополучно бігала на фітнес, в басейн, по салонах красу наводила.

А мама ніколи не скаржилася … все терпіла.

Я навіть не уявляю, скільки б ця вакханалія тривала б ще, якби я одного разу не повернувся додому, за випадково забутими документами.

Зайшов в коридор і почув з кухні просто нестямні крики дружини.

Вона буквально кричала на матір, з такою люттю, що я не міг повірити своїм вухам. Я її ніколи такою не знав!

Дружина кричала, що моя мама її дістала, що їй вже час на той світ, що занадто тут зажилась вже, що її треба здати в будинок для людей похилого віку, а ще краще в дурку.

А мама плакала і мовчала. І разом з бабусею плакав наш синок.

На роботу я в той день не пішов. У нас з дружиною відбулася дуже важка розмова. Я завжди вважав, що моя дружина найкраща, добра, розумна жінка. А виявилося, що живу зі злісним монстром, у якого начисто відсутні почуття жалю і поваги до людей похилого віку.

Загалом, ми розлучилися. На нас з мамою вилилося стільки помиїв, навіть згадувати гидко. Дружина мало того, що отримала з мене квартиру, яку я по дурості своїй переписав на неї, так як довіряв їй повністю, так ще нам з мамою заборонено бачитися з дитиною.

Це ми переносимо найважче. Мені дозволено з сином бачитися зрідка, на території дружини, а мама тяжко хворіє після всіх цих чвар і практично не виходить з дому.

Ось такий вийшов нехороший фінал. Я відчуваю себе дуже винним перед мамою, що стільки часу не помічав, що діється в домі, що вона стільки мук винесла від моєї вже колишньої дружини. Але вона у мене одна і її ніхто не захистить, крім мене.

А дружина? Я не поспішаю з пошуком нової дружини, не хочеться так сильно помилитися ще раз і так за мою помилку поплатилася моя бідна мама.