Люблю чужого чоловіка, а він любить мене
Якось ми з чоловіком вирішили поїхати на заробітки в іншу країну. Працювали та жили ми разом.
В один із моїх вихідних я познайомилася з сусідом, і тут все почалося. Він став до мене залицятись, як ніхто ніколи цього не робив.
Він був одружений вже 9 років, 3 дітей – син та дві дочки. Менші донечці навіть року не було.
У мене теж чоловік і дитина, яка залишилася вдома у мами. Ми закохалися одне в одного, як підлітки, і вирішили піти з сім’ї – я зі своєї, він зі своєю.
Стали жити разом. Все було чудово, ми були щасливими, але щастя тривало недовго. Почалися дзвінки із неприємними словами від його родичів.
Дружина подала на аліменти, які становили 70% від його доходів. Почалися проблеми.
Він переживав, дітей не бачив, за орендовану квартиру платити нема чим.
Він вирішив зі мною розлучитися. Сказав дружині, що повертається до родини, але любитиме мене завжди і ніколи не забуде.
Вона погодилася з ним жити без кохання. Я повернулася до чоловіка, але того, що було раніше, вже немає.
Я не можу з ним жити, я його не люблю, я люблю іншого, він мені постійно сниться.
Тільки про нього думаю, завжди чекаю на нього – а раптом прийде.
Як тільки на подвір’ї грюкають двері якоїсь машини, я виглядаю у вікно, сподіваючись його побачити.
Йому теж погано він мені дзвонив, казав, що також не може жити з нею, але заради дітей має це робити.
Я попросила його мені не дзвонити, тому що мені дуже погано.
Я не можу без нього, що мені робити?
