Якою приниженою я була, втратила почуття власної гідності. Заради того, щоб утримати людину, яка обманювала і зраджувала

Ніколи не думала, що і мене торкнеться зрада чоловіка. Дивилася на знайомі сім’ї, відзначала, як, то в однієї подруги, то в іншої чоловіки погулював, а вони терплять і вдають, що нічого не відбувається. Обговорювала це з чоловіком, який погоджувався зі мною, що це підло і неприпустимо. А ще повторював постійно, що ось він – однолюб, як і всі чоловіки в його роду.

Я, звичайно, чоловікові вірила, тому що без віри – це вже не сім’я, не відносини. Не можна ж постійно підглядати, перевіряти, підслуховувати й сумніватися ?! Та й, як мені здавалося, приводу він не давав. Хоча, як я зараз розумію, повільно, але вірно він завоював право самому розподіляти свій час, як йому хочеться. І часто я не знала, де в даний момент знаходиться чоловік – на роботі, у відрядженні або поїхав з друзями на риболовлю.

Коли я намагалася наполягати, щоб хоч вихідні він проводив вдома, адже є якісь домашні справи, та й взагалі однією весь час залишатися мені не подобалося, чоловік починав говорити, що він багато працює, втомлюється, йому потрібно відволіктися і так далі. Напевно, варто чесно сказати, що за великим рахунком мене все це влаштовувало, адже і я мала повну свободу.

Перша серйозна підозра виникла випадково. Працюючи в нічну зміну, я подзвонила додому, але чоловік невдоволено сказав, що він уже спить, і щоб я його не смикала. А коли я після зміни збиралася поспати, то побачила, що на чоловіковій половині ліжка під покривалом залишилися лежати бігуді, які я забула прибрати. Де ж він тоді спав, якщо «не помітив» і не прибрав ?!

Читайте також: Подруга підколодна. Після того випадку не тільки з очей полуда, але і з вух затички випали

Тоді я нічого не сказала, але, йдучи на зміну в наступний раз, спеціально поклала на його половину бігуді і прикрила покривалом. На ранок все було, як я залишала, хоча чоловік знову зажадав його не турбувати, кажучи, що він вже спить.

Навіть тоді я не впала в паніку,  не полізла до нього з розпитуваннями і не влаштувала скандал. Зараз я розумію, що це було не від якоїсь там життєвої мудрості, а від страху, що мої підозри справдяться – у нього інша жінка. Я просто ховалася від наближення лиха, старанно гнала всі думки про його зраду і вишукувала йому виправдання.

Але проти фактів не попреш: він став все частіше затримуватися, постійно їздив (або говорив, що їздить) на полювання, на риболовлю, у відрядження. Це тепер я порахувала, скільки часу чоловік проводив поза домом, і зрозуміла, що за цей час можна не тільки коханку, а й ще одну – дві сім’ї завести на стороні.

Ось він і завів – спочатку коханку, потім та наpoдила йому дитину, і знайомі «доброзичливці» донесли, що вона давно вже називає себе дружиною мого, поки ще чоловіка. Так, саме «доброзичливці» змусили мене визнати той факт, що чоловік мені зраджує. Мені не було куди діватися, адже він, вже не соромлячись, ходив з нею всюди.

Але що дивно – на моє пряме запитання, чи є у нього інша жінка, він бурхливо обурився, звинуватив мене в тому, що я вигадую казна-що, влаштовую скандал на порожньому місці і так далі. І закінчив запевненнями в тому, що він однолюб і ніколи мені не зраджував. Потім з’ясувалося, що в цей час його коханка вже була на четвертому місяці вагітності.

Я не знала, що робити. Чекала. Чекала, сподіваючись, що в один прекрасний день весь цей кошмар розтане як нічний туман, і все буде як і раніше. І якщо мені з кожним днем ​​ставало все гірше, то чоловік жив, як ні в чому не бувало – приходив, коли заманеться, питав про щось повсякденне або мовчки дивився телевізор, їв, що я приготую, а потім йшов, не повідомляючи, куди і коли повернеться.

Так я прожила ще три місяці – схудла майже на 20 кілограмів, майже перестала спати і їсти, довела себе до нервового виснаження, але при цьому мовчала, намагалася бути привітною, доброзичливою, щоб він, нарешті, зрозумів, що не можна пустити під укіс стільки прожитих разом років і мою любов до нього.

Виявилося, можна. Коханка зажадала офіційний статус для себе і дитини, і мій чоловік почав розлучення, причому, при розділі майна щиро обурювався, що я зажадала належну мені половину. Не хочу це розповідати – стільки бруду, стільки обману, спроб обдурити, оббрехати, принизити. Виходить, що я прожила все життя, так і не зрозумівши, що за людина була поруч ?! Це прозріння було найважче пережити.

Все позаду, я знайшла в собі сили налагодити своє життя, правда, від чоловіків, що з’являються на моєму горизонті я поки ще сахаються в сторону. Але впевнена, що і це пройде, і я ще зможу бути щасливою і потрібною. Коли я згадую пережите, то найбільше мені боляче, соромно і осоружно за те приниження, за всі мої спроби знайти йому виправдання, умовити, фактично вблагати його не кидати мене.

Я тепер розумію, якою жалюгідною і приниженою я була, наскільки втратила почуття власної гідності, і самоповаги, втратила себе, як особистість, як людину. І все заради чого? Заради того, щоб утримати людину, яка обманювалаі зраджувала?

Моя давня подруга прийшла поплакатися – у неї виникли підозри, що у чоловіка з’явилася коханка. Запитує, що робити – може, не загострювати, він погуляє і одумається, адже сім’я, так важливо її зберегти.  І я їй розповіла не тільки свою історію, а про свої переживання, що мені довелося відчувати і зрозуміти. Вирішувати, звичайно, їй, тільки, жінки, якщо ми самі себе не любимо і не поважаємо, навряд чи нас хтось дійсно полюбить і оцінить!

Катерина

Джерело

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram