Мене звати Галина, я – невістка. А ще й та, яка, схоже, завжди потрапляє в найсмішніші ситуації. Хоча, якщо чесно, мене вже нічого не дивує.
З самого ранку світло зникло ще напередодні, коли я готувала вечерю. Точніше, я намагалася її приготувати. Потім з’ясувалося, що не тільки світло, а й газ вимкнули. Але про це згодом. У мене сьогодні просто ідеальна ситуація для збирання душевних сил – у мене немає ані грошей, ані настрою.
Отже, ось я, вбрана в стару кофту, яка колись була синьою, а тепер просто синьо-сірого відтінку, сиджу на дивані в кімнаті, де ми з чоловіком Миколою, моєю свекрухою, тещою і всіма іншими родичами намагаємося звести кінці з кінцями. І, звісно ж, ця ситуація, де кожен зі своїми проблемами та обіцянками про допомогу, неможливою для виконання, може бути тільки в моєму житті.
Все почалося вчора ввечері, коли Микола вирішив «зробити сюрприз». Я подумала, що це буде щось хороше, бо він зазвичай таких сюрпризів не робить. Підозріло, але з радісною усмішкою на обличчі, він заявив:
— Ти не переживай, я все зробив. Я налагодив проводку.
І тут я згадала, що в нашій квартирі є ідеальна комбінація: стара проводка, яка за кілька років обростає пилом і ще більшою кількістю відключень, які не можна виправити навіть спеціалісту. Але я все одно вирішила вірити йому, бо що ще залишалося робити? Коли я запитала, чи перевірено, він сказав:
— Це просто мала перестановка в щитку.
І ось я сижу в темряві, чекаю на світло, а його нема. Чоловік нервово крокує по квартирі і бубонить під носа:
— Це не може бути… Я ж нещодавно все перевіряв…
А тут ще й свекруха, Ірина Павлівна, вирішила, що настав час для розмови на серйозні теми. Вона, як завжди, взяла на себе роль головного мудрого наставника в родині:
— Галино, не ти перша і не остання, у кого світло зникло. Проблеми з комунальними вже давно всі вирішено. Хай тільки оплачуєш – будуть тобі й світло, і газ.
Ми з Миколою поглянули один на одного. Моя свекруха була вражаюче вперта у своїх переконаннях, тому я не стала з нею сперечатися.
Але це було тільки початком! Якось так вийшло, що зранку мені вдалося трохи привести в порядок кухню і приготувати щось на сніданок. Природно, не запалюючи газу, бо його не було. Однак на шляху до сніданку сталася чергова родинна драма.
І ось, коли я знову піднялася в кімнату до Миколи, щоб нарешті налаштувати своє життя, почувся страшний голос свекрухи з кухні:
— Галино! Галино! Чому знову не працює газ? Ти що, не могла перевірити?! Ти ж, мабуть, навіть не знаєш, що тут робити!
Я подивилася на Миколу, а він безсилими руками показав на мене. Тому я пішла до кухні, і тут почалося.
Ірина Павлівна стояла біля газової плити, тримаючи в руках вимкнений газовий балон. Вона з серйозним виразом обличчя дивилася на мене.
— Галино! Ти чому не перевірила газ, поки я не приїхала? Як можна було так не думати про речі?! І я ось тут, в похилому віці, балон заміняю.
Поглянувши на її, ще більш похилу, постать, я зітхнула, розуміючи, що навіть цей балон – то для неї вже ціла проблема. Микола стояв на порозі і, намагаючись втекти від всієї ситуації, чухав потилицю.
— Мамо, ти теж вже старенька, що ти не можеш зробити?
Свекруха поглянула на нього, і тут же сказала:
— Ой, не починай! Я з тобою цілу ніч робила, а ти ще хочеш, щоб я зараз із цією плитою щось зробила!
