Був у мене знайомий – мій ровесник. Хлопець як хлопець, тільки от ні цілей в житті, ні уявлень про своє майбутнє не мав ніяких.
Одне знав точно, що в армію не хоче і не піде. Хлопець зі звичайної сім’ї, батьки допомогти матеріально в цьому ніяк не могли. Тому вирішив він одружуватися і дитину завести. Так і зробив, тим більше що дівчина у нього була. Їй 17, йому 18.
Чи кохав він її або просто зустрічався, не знаю. Як молодому батькові дали йому відстрочку. Але це ж тільки відстрочка, тому для закріплення результату, вирішив хлопець, що потрібна йому друга дитина.
Теж справа нехитра, цілком здійсненна. Нapoдилася друга дитина з різницею в рік.
Час був важкий, роботу знайти важко, та й не шукав особливо. Та й молодий ще, погуляти хочеться. Став молодий чоловік з дому зникати, гуляти з друзями. Жили з його батьками.
Вдома через це постійні скандали, дружина його то з свекрухою посвариться, то з ним. Немає ні миру, ні згоди, ні грошей в молодій сім’ї.
Тут друзі почали з армії повертатися, відслужили, на роботу влаштувалися, сім’ї створили, всі живуть добре. А хлопцеві здається, що все його біди через дружину, ось бо вона така скандальна, весь час втомлена, себе запустила, ще й грошей весь час вимагає. Не життя, а кошмар.
Ось він і говорив про це друзям, що дружину не любить, дітей забезпечити не в змозі. Розлучатися батьки не дозволяють, та й іти дружині нікуди, вона з багатодітної сім’ї, мати з іншими дітьми живе в маленькій квартирці, самим місця мало.
І з’явилася у нього мрія, щоб дружина від нього пішла до іншого сама, а його б совість не мучила. Так і вийшло, бажання його виповнилося.
Діти підросли, стали до садочку ходити, дружина влаштувалася продавцем у магазин. Познайомилася з чоловіком, на 10 років старшим, зав’язалися стосунки, він їй сказав: «Розлучайся. Переїддеш з дітьми до мене. Я з тобою одружуся».
Вона і думала недовго, тому що чоловік їй теж подобався, а чоловік її тільки радий був, що від тягаря позбувся. Дружина пішла, дітей забрала. Думав хлопець, що тепер все у нього налагодиться і буде він як раніше жити без турбот.
Але в його житті майже нічого не змінилося. Всі друзі з сім’ями, дітьми займаються, сім’єю, на роботу ходять, квартирні питання вирішують. Не до гулянок. Звичайно, зустрічаються іноді, але сім’ями, його не кличуть, нецікаво їм з ним, поговорити ні про що.
Вирішив хлопець, що треба сім’ю повернути свою, пішов до дружини, а вона його і на поріг не пустила, попросив з дітьми побачитися, а ті його і не впізнали, забули зовсім.
Нещодавно зустріла його, поговорили, сказав, що три рази ще одружений був, від кожного шлюбу по дитині. Зараз знову один, роботи постійної немає, живе з батьками. А потім додав: «Краще б я тоді в армію пішов, все б по-іншому було»
Не знаю, було б по-іншому чи ні. Мабуть, доля така.
