Чоловік відмовчувався вже багато років. Приходив з роботи, вмивався, розхлюпуючи по плитці мильну воду, натягував улюблену теніску і сідав до столу. Їв плов, навертав хумус, просив міцно заварений чай, неодмінно дві чашки. Переглядав газету. Вона чіплялася з питаннями. Ті зависали в повітрі гелієвими кулями.
Він був її скелею. Стежив, щоб цілий рік їла фрукти, відпочивала на Середземному морі, носила добротні шуби і якісне взуття. Без нагадувань оновлював в будинку побілку, чистив камін, складав кліттю дрова, вигулював бигля, заправляв її машину, супроводжував до мамолога і мовчав. Тільки в юності, плутаючись у складах і закінченнях, разок зізнався у своїх почуттях. Через двадцять п’ять років навіть не намагався. А навіщо? Про кохання говорять вчинки, а не слова.
Згодом діти виросли, і вони навіть не помітили, як розійшлися по різних спальнях. А що такого? Він хропе, у неї безсоння. Раз в тиждень зустрічалися в ліжку в одних і тих же позах. Після хотілося поговорити. Він знизував плечима і звично йшов зі своєю подушкою. Вона переживала, що почалася мeнoпayза.
Одного разу січневого ранку пила каву перед роботою. Молодий чоловік попросився за столик, зробив їй з серветки зайця, погадав на кавовій гущі і зобразив на вафлі сиропний смайл. Запросив ввечері в кіно. У прокаті йшов «Століття Адалін». Вона прийшла, і небо розкололося на дві частини. А потім ще на мільярди кришталевих частин.
Вранці мигнуло повідомлення. Денис писав пpиcтрасно, схвильовано, гаряче. Обпікав компліментами. Вона відповіла, що все неправильно. Їй 48, йому – всього 25. Він просив помовчати і вислав фото свого серця. Жінка – фрагмент зап’ястя, шиї і жіночного завитка. Через годину постукали вірші. У них не вистачало рим і єдиного ритму, але це було неважливо. В обід їй доставили тюльпани. Увечері – пляшку вина. Вона відчула себе дівчиною і забула про болі в спині. Про те, що давно не може на підборах.
Так почалося подвійне життя. Жінка літала між двома чоловіками, скинула десять кілограмів, купила кілька шовкових суконь, червону помаду і панчохи.
Чоловік, здавалося, нічого не підозрював. Рятували окремі спальні. Несподівано Денис пропав на три дні. Вона не спала. Визирала в телефоні його смайли, в поштовій скриньці – записки. Чатувала біля вічка. Проводжала важким поглядом кожного кур’єра. Потім коханий зізнався про своє нове захоплення. Вона відчула, як вибyxає аopта і лопають судини. Стало нічим дихати. Рвонула вікно. У повітрі не виявилося ні краплі кисню.
На помацки вийшла зі спальні. Чоловік сидів під дверима і дивився одну точку. Вона зазначила, що постарів і змарнів. Присіла поруч. Заплакала. Він притиснув її голову до своїх гpyдей і заговорив. Кожне слово давалося важко. Язик спотикався, ніби на гострому камінні, але він не здавався. Адже стільки всього накопичилося про кохання.
Автор – Ірина Говоруха
