Їм було нічого їсти, залишками макаронів нагодували стару бабусю і маленьку дочку, а самі з дружиною погризли стародавні сухарі із запасів діда, якого не стало ще три роки тому. Сухарі були кам’яними, але розмочені в окропі цілком годилися для того, щоб заглушити відчуття голоду. До бабусиної пенсії залишалося три дні, і як їх прожити – велике питання

Коля поспішав додому. Раптово він зупинився, погляд його впав на яскраво освітлену вітрину, до якої буквально прилипли діти різного віку. Якась думка хвилювала його, поки він сам не розумів, яка саме.

Ще вчора їм було нічого їсти, залишками макаронів нагодували стару бабусю і маленьку дочку, а самі з дружиною погризли стародавні сухарі із запасів діда, якого не стало ще три роки тому. Сухарі були кам’яними, але розмочені в окропі цілком годилися для того, щоб заглушити відчуття голоду. До бабусиної пенсії залишалося три дні, і як їх прожити – велике питання.

Вранці Коля поїхав на роботу «зайцем», болісно боячись, що за законом підлості обов’язково зайдуть контролери. Але пронесло, пощастило, а потім і зовсім посміхнулася удача.

Начальник викликав їх з Олегом, розпитав про життя-буття і несподівано запропонував підробіток за фахом. Звичайно, вони з радістю вхопилися за таку можливість, відразу ж підписали договір і, о диво, їм тут же виплатили аванс за 300 доларів на ніс.

Ще стільки ж обіцяли заплатити по закінченні робіт, а це означало, що можна буде перебитися не те, що до копійчаної бабусиної пенсії, але і протриматися до зарплати. Затримки зарплати тривали вже четвертий місяць, але ж повинні ж її виплатити хоч коли-небудь!

Коля заскочив в обмінник, розміняв 50 доларів. Далі його шлях лежав ув магазин. Полки ломилися від великої кількості імпортних товарів у яскравих упаковках, кілька років тому відкрили кордони, відпустили ціни і у великі міста буквально ринули небачені раніше продукти.

Шикувати він все ж таки не наважився, купив тільки найнеобхідніше. Але необхідне було абсолютно все, адже навіть макаронів в будинку не залишилося. Від 50 доларів нічого не залишилося, ну й годі.

У вихідні, думав Коля, вони з дружиною сходять на ринок, куплять м’яса, овочі і свіжого сільського сиру, який так любила бабуся, на це ще доларів 30-40 піде. Решту потрібно витрачати обачно, не забути комуналку, телефон, купити їм з дружиною єдині проїзні.

І ось, вже на півдорозі до будинку, все так же розмірковуючи на тему економії, він і побачив ту саму вітрину.

Магазин іграшок в їхньому районі відкрили зовсім нещодавно, і з того моменту всі діти з навколишніх будинків бігали сюди і могли годинами стирчати, милуючись шикарним сімейством білих плюшевих зайців в синіх светрах, кошлатими сірими ведмедиками Тедді, зворушливими смугастими кошенятами й іншими небаченими досі іграшками.

Там, на вітрині, за склом, під яскравими лампами йшла якесь своє, абсолютно дивовижне життя. І в центрі була вона, розкішна блондинка в запаморочливому вбранні.

Микола згадав, як захоплено горіли оченята його дочки, яка вперше побачила це заморське диво – ляльку Барбі в блискучому вбранні. Він тоді прийшов втомлений з другої роботи, Яна, вже в піжамці залізла на коліна, обняла за шию:

– Втомився, таточку? – дівчинка погладила його по голові, і раптом, згадавши щось, різко змінила тему, – Така красива-красива. Мама сказала: поводься добре і тато тобі на Новий рік подарує. Ти подаруєш, татко?

– Що подарую, донечко? – Коля зовсім втратив нитку розповіді дочки, – Хто у нас красива-красива?

– Татттоо! – Яна від обурення навіть стала заїкатися, хоча раніше за неїю цього не спостерігалося, – Бббарбббі! Я гггговорррю пррро Ббббарбббі!

– А це ще хто?

Дочка ображено злізла з колін і побігла до матері:

– Маааамооо!

Ця розмова згадався так жваво, що Коля раптом звернув до магазину і рішуче відкрив двері.

– Вам допомогти? – до нього підійшла симпатична дівчина і сліпуче посміхнулася, – Що вас цікавить?

– Барбі, – Коля сам не вірив, що це говорить він, – Мені потрібна Барбі. Вірніше, моїй доньці.

– Я зрозуміла, – дівчина посміхнулася ще ширше, – Ходімо.

Вибір був величезний, Коля зовсім розгубився.

– Вам яку?

– Найкращу!

В голові молодого тата почали крутитися цифри: скільки могла коштувати ця лялька? 300 доларів для 1993 року хороша сума, але їм стільки всього потрібно купити, адже як це зазвичай буває, в будинку раптово закінчилося все разом, від мила до прального порошку. Та й 50 з цих 300 він вже витратив.

– Найкраща коштує 75 у.о. – дівчина подивилася запитально, – Чи вам дешевше?

Коля хотів було погодитися, так, дешевше, але чомусь у відповідь вимовив:

– Та ні, 75 нормально. Ви берете доларами?

Через кілька хвилин до продуктів додалася яскраво-рожева коробка.

В квартирі пахло чимось неприємним. У коридор вийшла дружина:

– Ого! Ти з продуктами! Невже зарплату дали? – Наташа весело дивилася на чоловіка, – А мене сусіди пригостили двома оселедцями і пів-пачкою маргарину. Ось, смажу на вечерю. Яна з бабусею від запаху сховалися в кімнаті.

– Кидай цю смердоту, я все купив …

Коля не доказав. Почувши голос батька, з кімнати вискочила маленька Яна:

– Таточко прийшов!

Дівчинка як мавпочка швидко видерлася на руки, обняла батька за шию і довірливо стала щось розповідати про свої дитячі справи. Коля згадав про покупку:

– Стривай, у мене ж для тебе подарунок. От тримай. Ти таку хотіла?

Яна, завмерши, дивилася на коробку. Її сині очі сяяли чи то від сліз радості, чи то від яскравої електричної лампочки. Вона навіть не могла вимовити слова.

– Господи, Коль, ти де це взяв?

– Купив. У новому магазині на розі.

– Купив? Коль, ти з глузду з’їхав? – Наташа не знала, як реагувати, лаяти чоловіка, який витратив несусвітні гроші на іграшку чи дякувати за радість, яка буквально накрила дочку.

Яна ожила:

– Це мені? Правда? Ні, правда-правда? – почувши «так», Яна закричала, – Бабусю! Бабусю!!! Біжи, дивись, що тато купив!!!

Бабуся вийшла з кімнати, поохала, а коли почула, скільки коштує лялька, за серце схопилася:

– Це ж більше, ніж моя пенсія! – вона подивилася на правнучку, – Яно, бережи татів подарунок, поводься з лялькою уважно і акуратно, добре?

– Звісно! – абсолютно щаслива дочка притиснула ляльку, – Обіцяю! Мамо, тобі подобається ?!

– А як же, дуже подобається, – Наташа погладила доньку по голові, – Бабуся права, будь з нею акуратніше.

Потім вона перемкнула увагу на чоловіка:

– Коль, звідки у тебе такі гроші?

– Все нормально не переживай. Шеф замовлення підкинув, аванс дали. А лялька … – Коля зітхнув, – Ну нехай буде лялька, так захотілося Янку порадувати.

… Оселедець згодували сусідській собаці, тій запах навіть сподобався.

Цю ляльку за 75 доларів ми з Яною часто згадуємо. І кожен раз думаю, як же мені пощастило з чоловіком.