Мама Юлі вийшла заміж по любові, але чоловік їй зраджував. Він це робив не спеціально, не зі зла, просто любив посидіти з друзями і після цього іноді не міг відмовити. Був він начальником невеликого відділу на заводі, тому деякі жінки мали намір стати його коханкою.
Проблема була в тому, що сам він не хотів ніяких коханок, він навіть не пам’ятав їх до ладу, і завжди йшов до дружини каятися. Дружина лаялася страшно, але потім все одно прощала, жаліла його і себе, скаржилася на життя, на його недолугий характер, але зробити нічого не могла.
Юля все дитинство спостерігала цю сумну картину. Мати постійно намагалася пояснити дочці, що за таких безвольних мужиків виходити не можна.
А також за тих, хто п’є, гуляють, багатих, бандитів, красенів, і всіх, на кого будуть постійно вішатися інші баби. Юля поважала і шкодувала матір, але хотіла жити своїм життям.
У школі у Юлі особливо женихів не було, а ось на першому курсі почав залицятися цілком пристойний хлопець. Юля спочатку була насторожена, але він так галантно і шанобливо поводився, що вона закохалася. Хлопця звали Тимур, він був з досить забезпеченої східної сім’ї, у них був павільйон на ринку.
Коли мати Юлі дізналася про це, то у неї трохи серцевий напад не стався. Вона так і сказала дочці: «Ти що на той світ мене відправити хочеш? Він же іншої національності, це інші традиції, у них жінка ніяких прав не має!
Будеш на всю їхню родину пахати?! Торговкою на ринок підеш? Я цього не дозволю.” Мати Юлі поговорила з батьками Тимура і пояснила, що не схвалює їх стосунків, що дочка у неї пристойна, і нехай вони тримаються від неї подалі.
Тимур підтвердив, що між ними нічого не може бути, батьки проти. Тоді у Юлі як ніби серце закрилося. Вона перестала відчувати як любов, так і біль.
Мати влаштувала Юлю працювати на завод, щоб та була під наглядом. Всі молоді люди знали, що до неї просто так не підійдеш. Подруги говорили, що у неї на лобі невидимий напис: «Відвали!»
Юля була симпатичною і доброзичливою дівчиною, але чоловіків побоювалася. Завжди згадувала слова матері, що мужикам тільки одне і потрібно. А мати досі боялася, як би її хто не обдурив. Вона невтомно попереджала доньку, щоб вона мужикам відразу не вірила, а судила за їхніми вчинками.
Коли Юлі було близько 30 років, на новорічному вечорі її запросив танцювати Євген – новий колега по роботі. Юля відразу запитала, який він вважає за краще алкоголь.
Той відповів, що мало п’є, тільки у свята один келих чогось неміцного, за компанію. Після свята він запросив Юлю до себе додому, але вона відмовилася: «Це не по моїй частині!»
Євген шанобливо кивнув і запитав, телефон її батька.
– А тобі навіщо? – уточнила Юля.
– Свататися прийду! – підморгнув Женя.
– Якщо захочеш, то знайдеш мого батька, його всі знають, – з ноткою кокетства відповіла Юля.
Через кілька днів Євген запросив Юлю в кіно на новорічну комедію. Юля зловила себе на думці: «А що мама скаже?», Але тут же сама собі відповіла, що це просто кіно. І взагалі вона може заплатити за себе сама, щоб не бути йому винною.
Вони добре провели час, Юля навіть розслабилася, але коли Женя захотів її поцілувати, вона знову напружилася і відвернулася. На наступний день він прийшов свататися до її батька в кабінет.
Той викликав матір, і вони разом пояснили Жені, що у них єдина дочка, і за кого попало вони її не віддадуть: «Або доглядай за нею рік або знайди собі по-простіше!» Так що з Женею у них теж не склалося. Пізніше він вибрав більш доступну дівчину і жив з нею в цивільному шлюбі.
Коли Юлі було 37, вона як завжди поїхала влітку відпочивати одна. Там з нею трапився несподіваний курортний роман з чоловіком з іншого міста. Це були перші стосунки в її житті, все виявилося не так страшно, як вона собі уявляла.
Ніяких особливих надій Юля не мала, чоловік був одружений. Але через місяць він з’явився на її порозі і сказав, що хоче розлучитися і одружується з нею. Юля відповіла, що не піде за нього, не хоче жити з гулящим.
На Юлине сорокаріччя її батьки попрощалися з надією поняньчити онуків. Мама навіть обмовилася, що напевно треба було виходити за того чоловіка, який з курорту.
Загалом то, Юлі заміж вже не хотілося, вона подумувала про дитину для себе. Заробляла вона добре, квартира є, батьки допоможуть поки не старі.
Завдяки щасливому випадку Юлю перевели працювати в інший відділ. І до неї почав заходити один немолодий розлучений інженер Петро. Юля навіть якось не сприймала його всерйоз, він був старший років на двадцять.
Доля дала їм останній шанс і вони не упустили його. Навіть батьки Юлі були раді. Петро не пив взагалі, займався спортом, розлучився давно тому, що його дружина вирішила переїхати з дочкою в столицю.
Всім був хороший жених, але ось тільки вік уже пенсійний. Мати ніколи не думала, що порадить таке дочкі, але вона запропонувала пожити їм разом до весілля.
Юля переїхала до Петра. Вони прожили разом півроку, поки вона не зрозуміла, що чекає дитину. Щастю не було меж! Швидко зіграли весілля, розміняли дві їх маленькі квартири на одну побільше.
Батько Юлі напряг всі свої зв’язки і влаштував дочку до кращого лікаря в області. Коли народився син, Петро навіть заплакав, він так сподівався, що у нього буде спадкоємець.
В цілому життя у них склалася добре. Батьки Юлі поняньчити онука встигли. Сама Юлія рано вийшла з декрету на роботу, а чоловік на пенсії виховував сина. Петро навіть дожив до його весілля і встиг побачити внучку.
