З дочкою вона не спілкується вже близько двадцяти років. Тому що дочка вирішила вийти заміж за хлопця з села, який матері ні краплі не подобався. Тоді тітка Віра не пішла на весілля і сина туди не пустила, ось після цього зв’язок обірвався. А з сином історія ще сумніша

Героїню цієї історії звати Віра. Пенсіонерка, з хорошою пенсією, своїм будинком і сумними очима. Є у тітки Віри двоє дітей. Старша дочка і син.

З дочкою вона не спілкується вже близько двадцяти років. Тому що дочка вирішила вийти заміж за хлопця з села, який матері ні краплі не подобався. Тоді тітка Віра не пішла на весілля і сина туди не пустила, ось після цього зв’язок обірвався. Дочка до речі щаслива в шлюбі, троє дітей у них, обоє працюють.

А як же син? Син, коли навчався в університеті почав зустрічатися з дівчиною Катею, старша за нього на три роки. Це його перше кохання було.

Тітці Вірі вона не сподобалася, охомутать вирішила, сама то вже доросла, а тут молодий студентик. Розписалися молодята по-тихому, почали жити. Спершу в гуртожитку, потім отримали малосімейку.

Ну ось живи, та радій. Але тітка Віра не заспокоювалася весь цей час, вона кожен раз синові капала на мізки обмовляючи Катю, а самій невістці стільки нервів попсувала то. Загалом не заладилося в цій сім’ї і розійшлися вони.

Далі була Аліна. З нею він познайомився вже на роботі. Аліна в порівнянні з Ігорем заробляла мало, і була сирота. Загалом. тут тітка Віра знову почала нерви їм тріпати. Прожили вони кілька років, та й розлучилися.

Уже в 35 років Ігор, після двох розлучень, привів в будинок третю невістку Ніну. Дуже домашня, спокійна, з вищою освітою, на хорошій посаді. Раділа тітка Віра, але потім виявилося у Ніни сестра захворіла.

Ніна почала їй допомагати фінансово, так і час з нею проводити частіше. Знову тітка Віра почала на Ігоря тиснути. І почав Ігорьоша до пляшки прикладатися. У Ніни то сестра відійшла – одужала, а от з Ігорем розійшлися вони.

Повернувся Ігор до мами, все частіше до склянки заглядав, роботу втратив. Тітка Віра хотіла йому «правильних» дівчат посватати, та кому тепер він був потрібен.

До сих пір Ігор не повернувся до нормального життя, часто кричить на матір: «Та ти мені все життя зіпсувала!» І тітка Віра це розуміє, сама вже говорить, що не можна було лізти в його життя.

Що їй хочеться онуків ростити хоч від Каті, Аліни або Ніни. Так у них свої сім’ї вже давно. А до дочки піти з миром чомусь гордість не дозволяє. Або боїться, що не пробачать її вони.

Так і живе вона, бідкається і всім каже, щоб ніколи не лізли в життя своїх дітей!

Мені пощастило, у мене і мама, і свекруха в цьому плані адекватні: Не ми вас зводили, не нам вас розводити!

А вам пощастило в цьому плані з батьками?