Я безмежно люблю англійське Різдво. Мені пощастило, бо мій чоловік любить його у 100 разів більше. Для нас щастя підготовка починається вже наступного після Геловіну дня, 2 листопада. У магазинах зранку вже є різдвяні прикраси, які я не можу припинити купувати, і ми починаємо потайки готувати подарунки. Але основним моментом підготовки у листопаді є замовлення їжі, точніше, складання нашого різдвяного меню.
І тут треба усе детально пояснити.
Велика Британія — це держава-нянька, і вона такою є десятиліття, якщо не століття. Держава пояснює людям що і як їм робити на різних рівнях. От уявіть, ніби все життя ви живете з бабусею, яка наказує одягнути шапку, помити руки перед їжею і не сідати на холодне. Тут все те саме, тільки на різних рівнях, починаючи з державного. Свіжий приклад: днями у потягу метро водій на під’їзді до станції Вікторія вибачився за затримку на кілька хвилин, побажав гарного дня і нагадав, щоб ми не забули приготувати ойстери (проїзні), проходячи через турнікети. Наголошу, що це був потяг дорослих людей, які їхали на роботу, а не екскурсія дітей зі школи. І дорослі точно знають, що робити з проїзними.
Так ось, Різдво можна святкувати дома, при цьому не сушити собі голову щодо вибору страв для меню. Якщо продовжувати метафору з бабусею-державою, у цієї бабусі є помічниця — мережа магазинів “Маркс енд Спенсер”, де, крім одягу та товарів для дому продають і їжу. Не просто м’ясо, фрукти, хліб і т.д., — вони продають напівготові страви.
Своїх покупців вони закликають не просто спеціальними пропозиціями типу “вечеря на двох за 10 фунтів”, чимало сімей і без того сидять на цих стравах багато років. Звичайно, “Маркс енд Спенсер” подбає про меню на День матері чи батька, які тут святкують усі, а що вже говорити про Різдво. Не забувайте, що Британія — глибоко онлайнова країна, якщо можна так сказати. Тут всі все роблять онлайн незалежно від віку. Так само і ми замовляємо своє меню через сайт, навіть день і час, коли ми заберемо своє замовлення, визначаємо вже у листопаді.
Традиційне різдвяне меню
Звичайно, без індички свята не буде. Мені, як любительниці індичого м’яса, боляче за індичок, — їх у цій країні не люблять настільки, що їдять лише раз на рік. Слава Богу, в Лондоні купа іноземців, тому в супермаркетах таки продають це м’ясо весь рік. А так, британці купують цього величезного птаха лише на Різдво, щоб символічно з’їсти кілька шматочків білого м’яса. Навіть у фільмах над цим багато жартують. Загадайте, як у першій частині Бріджит Джонс на вечірці у своїх батьків іронізує про те, як “любить” карі з індички. Карі з індички в Британії — це такий спосіб приготувати м’ясо, щоб не відчувати його смак.
Так ось, для нелюбителів індички їх продають у зменшеній копії, можна купити лише грудинку на кістці — і виглядає пристойно, і потім викинути чи віддати собаці не шкода. Якщо в Україні індичок продають на кілограми, то тут — на кількість людей/порцій. Можна купити на 6-8 людей, а можна і на 12-14. Хтось обирає звичайну, але армія любителів “органічної” чи натуральної зростає з кожним роком. Смак і запах у такого м’яса справді відрізняється, тому доплачувати за натуральність не шкода.
Одразу після індички обираємо гарячі закуски, як правило, з розряду party food (коктейльні закуски). Приміром, маленькі свині сосиски, загорнуті в тоненький бекон, які дуже люблять діти, їх часто на святкуванні днів народження і на пікніках влітку. Стафінг — це такі кульки зі свиного фаршу, хліба, прянощів. Вони смачні, але м’яса фактично не відчувається, їх запікають і завжди подають з індичкою.
Ми цього року ще також замовили рибні коктейльні закуски — креветки і кільця кальмара в хлібних крихтах, та рибні кульки. Але вони, скоріше, просто для розмаїття, ніж для традиційності святкового столу. От без чого Різдва не буде, так це без свиної шинки на кістці. Як правило, англійці обирають між тою, що готували з медом, і копченою на дубовій стружці. Мені вона смачна у будь-якому варіанті. Овочі — важливий елемент вечері. Традиційно чоловік — він у нас відповідальний за святкову вечерю, — читає якісь рейтинги рецептів, обирає кілька нових на кожне Різдво.
Зазвичай він проводить на кухні 4-5 годин і дуже втомлюється. Тож цього року ми вирішили, що максимально замовимо, щоб його сил вистачило не тільки на кухню і вислухати промову королеви, але й на традиційні сімейні ігри після “офіційної” частини святкування. Варто сказати, що у запропонованому меню третина страв для вегетаріанців. Моя улюблена з цього списку — запечені горіхи з грибами і кабачком. Завжди вишукано виглядає і неймовірно смачно. Мій чоловік любить цвітну капусту з сиром, тому одразу їх додаємо до нашого списку. Ми — сім’я м’ясоїдів, тому нам є де розгулятися, а саме: качка у помаранчевому соусі, баранячі реберця і фаршировані перепілки летять у наш різдвяний кошик.
Мій чоловік також планує приготувати свої коронні овочеві страви — брюсельська капуста з каштанами, морква і пастернак у медово-гірчичному соусі. Може, буде ще щось, але він тримає у секреті, щоб потім нас здивувати. Я приділяю серйозну увагу десертам. Ми обираємо вже улюблену малинову пана-коту і традиційний англійський трайфл (печиво, желе з ягодами, заварний крем і збиті вершки викладаються шарами, подається холодним).
Жодне Різдво не обійдеться без пудингу, він має почесне місце за святковим столом. Гарний пудинг має бути спечений за 3-4 місяці до Різдва, щоб добре настоявся перед подачею на стіл. Варіації рецепту різні, але основний принцип — різні сорти родзинок та маленькі шматочки абрикоса, з додаванням яблука та апельсина настояти на кількох ложках бренді, рому чи шеррі, запекти, і потім залишити настоюватися. Перед подачею на стіл полити ложкою алкоголю і підпалити, потім можна розрізати і подавати гостям із заварним кремом.
Крім цих десертів, завжди подається різдвяний торт. Це абсолютно те саме, що і пудинг, тільки іншої форми, і замість підпалювання його просто тематично прикрашають. Смак дуже подібний. Але для британців принципово мати обидва. Я ж нічого проти ще одного торту не маю.
Вересень — гарячий час для бронювання Санта Клауса. Традиційно батьки бронюють зустріч своєї дитини з ним завчасно. Чим краще місце для зустрічі з Сантою, тим раніше треба бронювати. Санта зустрічає діток в різних місцях. Коли дочці був рік, ми бронювали його в останній момент. Забронювали день і час, повідомивши про ім’я та вік дитини, щоб Санта зміг підготуватися теж. За подарунок для маленької відвідувачки ми заплатили 5 чи 8 фунтів.
Вже наступні роки я була досвідчена, провела дослідження, де найцікавіші і найщедріші Санти, але цього року забронювати заздалегідь не могла, бо чоловік ніяк не міг визначитися, ми будемо вдома на Різдво чи поїдемо в гості. За місяць було вирішено залишитись вдома, але Сант в найпопулярніших місцях вже розібрали. Однак мені все одно вдалося купити чи не останній квиток до Санти і на цей рік.
Жовтень — час бронювати різдвяні театральні вистави. Традиційно батьки водять дітей на панто-вистави. Усі або майже всі театри готують на різдвяну пантоміму, або, як тут кажуть — панто. Це такі собі музичні комедії з різними сюжетами, купою гумору і обов’язковою участю аудиторії. Як правило, люди викрикують якісь фрази, щось підказують героям на сцені. Вся вистава будується на танцях, співах, глядачм відводиться трохи не головна роль. Є театри, в які важко потрапити, а є такі, куди можна купити квиток за кілька днів до вистави. Моя Зара — глядач підготовлений.
Ми з нею почали ходити в кіно з 18 місяців, зазвичай ми ходили на дитячі сеанси і на її улюблених героїв. В театр також почали ходити десь з рочків двох, тому минулого року я впевнено взяла квитки на тригодинну панто. Вистава була про Червону шапочку, спеціальною “зіркою” в наш районний театр була запрошена молода актриса британських серіалів. Актори старанно викладалися на сцені, але чогось не вистачало, і десь посередині Зара попросила подивитися улюблену “Свинку Пеппу”.
Хоча за тиждень до цього ми ходили на дитячу виставу у Вест Енді про “Тигра, який зайшов на чай”, і вона дивилася виставу на одному диханні. Потім відмовилася залишати театр. Відтепер обережніше бронюю вистави. Цього року я нічого не бронювала, але Зару запросила подруга у січні. Думаю, для неї цього буде незабутньо, бо Вімблдонський театр, куди вона збирається, славиться своїми панто.
Це ще одна традиція, без якої важко уявити Різдво в Британії. Вперше монарх звернувся до нації 1932 року, це був король Георг V, дідусь нинішньої королеви Єлизавети ІІ. Тоді це було передуім крок до використання новітніх технологій у спілкуванні з народом, а саме радіо. Хоча, варто сказати, ВВС пропонувало таке “новітнє” звернення до нації від 1922-го року. Проте король погодився лише через десять років. Королева Єлизавета продовжила традицію з 1952 року. Її промову завжди транслювала ВВС, поки телекомпанія не розсердила королеву, випустивши інтерв’ю принцеси Діани в програмі “Панорама”, де вона розповіла про зради принца Чарльза з Камілою.
Після цього королева до права транслювати її промову долучила й інший телеканал — ITN, пізніше до ротації приєднався й SKY. Королівська промова на Різдво для багатьох людей була єдиною можливістю “зустрітися” з королем чи королевою “особисто”, коли голос монарха лунав в їхньому домі. Зараз це менш пафосна подія, але заради поваги до традицій люди дивляться, хоча приблизно і так знають, що вона казатиме. Не пропускаємо свої “зустрічі” з королевою і ми. Завжди плануємо так, щоб до цієї промови ми встигли пообідати і зручно посідати перед телевізором, щоб почути королівське слово. Коли я запитала свого чоловіка, чому ми дивимось ці промови щороку, він запитав, чому ми готуємо індичку на Різдво. Очевидно ж, яке Різдво без індички і королеви?
Різдвяні ігри
Передовсім, це карткові ігри. Як правило, вся сім’я грає, різні покоління. І неважливо, що за гра і чи любиш ти грати в карти, головне, щоб бути зі своєю сім’єю. Англійці взагалі дуже люблять грати в настільні ігри. Щороку магазини пропонують нові ідеї, й ігри швидко розкуповують. До речі, в ігри грають не тільки на Різдво. У нас з друзями вже кілька років як з’явилася традиція — грати в ігри на днях народженнях, або просто збираємось на вихідних ввечері, діти собі граються, ми — собі.
Найпопулярніші ігри в нашому колі — “Картки проти людства” та “Абатство Даунтон”. Настільна гра”. Вдома з дочкою вечорами ми частіше граємо в “Змії та драбини”, а також “Хто я є?”. Чоловік планує у це Різдво залучити нашу донечку до “Монополії”. Проте, гадаю, їй сподобається тільки якщо вона буде вигравати.
Різдвяні ігри і телебачення
Перегляд різдвяних випусків улюблених серіалів починається зазвичай після ігор, коли всі втомилися і хочеться просто спокійно посидіти. Звичайно, в Англії є низка улюблених Різдвяних фільмів. В нашій сім’ї це — “Реальне кохання”. Щороку ми його дивимось із задоволенням. Особливим задоволенням є англійські серіали, свіжих серій яких більшість людей чекає у цей день з нетерпінням.
Читайте також: Коли на Різдво відчиняється небо, душi помeрлих сходять на землю
Враховуючи, що в Британії серіали ідуть по 60 років, мені зі своїми сімома роками проживання тут важко долучитися і кайфувати від них, хоча серіали люблю. Інша справа, коли йдеться про відносно нові теленовелли. Кілька років я з нетерпінням чекала різдвяного випуску “Абатства Даунтон”, тепер серіал закінчився, і я досі страждаю від цієї втрати. Цього року переглядатиму старі серії. Мій чоловік з нетерпінням чекає на серії “Доктора Хто”. Він дивиться цей серіал змалечку, у нас в будинку навіть шафа зроблена за точною копією летючої кабінки поліцейського з цієї телеісторії. Але традиційно кожен серіал готує спеціальний випуск на Різдво (“Christmas Special”).
Різдво в Англії справді чи не найулюбленіше свято переважної більшості людей, і дух Різдва відчувається ще за місяць. Мені здається, неважливо, чи народилися ви тут, наскільки релігійною людиною вважаєте, це дуже особливий час для кожного. На це свято все другорядне завмирає в цій країні, бо Різдво — це час побути разом із тими, кого любиш, і від чиєї присутності стає тепліше. Але вже наступного дня, який тут називається Boxing Day, час зустрічатися з друзями або бігти на шопінг від самого ранку. У деякі магазини, такі як “Некст”, люди займають черги від 6 години ранку, бо починається час шалених знижок.
