У мене дві дорослі дочки 32 та 34 роки. У старшої є дочка 11 років, чоловіка немає і не було. У молодшої 2 дітей, одружена.
З молодшою дочкою у мене стосунки прекрасні, а зі старшою щось не ладнається.
Весь час чую закиди з її боку: “Ти мені квартиру не купила”
Коли вони були маленькими, мій чоловік відійшов у засвіти рано, я вирощувала їх одна, працювала дуже багато: закінчивши інститут, розносила газети, писала статті в журнали, робила астрологічні прогнози та багато іншого.
Не можу сказати, що діти мали все, але жили досить нормально.
Потім я задумалася про майбутнє і пішла на ризик: продала свою 1-кімнатну квартиру, і вклала гроші у двокімнатний проєкт. Самі пішли жити на орендовану квартиру.
Діти тим часом вже закінчували школу і вступали до інститутів. Коли проєкт побудувався, я зробила там ремонт і продала, потім купила наступний і ще раз за тією ж схемою.
Також мені у спадок залишилася маленька квартирка у центрі міста, куди оселилася моя старша. Потім вона здала її в оренду, а собі зняла за ці гроші меншу ближче до садка.
Молодша тим часом вийшла заміж і народила двох дітей. В останній проєкт я вселилася, коли там був суцільний бетон, поступово робила ремонт.
Молодша жила з чоловіком на орендованій квартирі вже 5 років. Зять попросив мене взяти їх до себе, він доробив ремонт, і ми почали продавати квартиру.
Продавши її, повернула зятю гроші за ремонт та ще дала гроші їм на добудову будинку. Будинок вони добудували та переїхали.
Мені купили 1-кімнатну квартиру, я зайняла грошей і зробила там ремонт, пустила квартирантів і цими грошима віддаю борг за ремонт.
Сама живу у цивільного чоловіка. Весь цей час старша дочка влаштовує мені претензії, що їй не подобається бабусина квартира і говорить, що я їй не купила іншу, а допомогла її сестрі.
На мої пояснення, що, виплативши гроші за ремонт, я зможу продати квартиру, також продати бабусину, і купити їй більше, а собі щось простеньке.
Вона навіть не приховує своє незадоволення, каже, що її батько дитини не залишився з нею, каже, що я їй зіпсувала все життя.
Я не знаю, як вчинити в цій ситуації. Я повільно, але впевнено йду до мети купити їй хорошу квартиру. Зараз пішла працювати у сферу нерухомості, вже вивчила ринок, працюю, але з дочкою стосунки так і не налагоджуються.
Внучка мене обожнює, навіть у творі написала, що її найкращий друг – я. Дочка намагається це використати, і коли я їй не даю грошей, онуку до мене не водить.
У мене такий стан, що не можу навіть казати. Лише пишу вам. Що робити?.
І її шкода, вже 34 рік, а невлаштована, роботи немає, чоловіка немає, та ще й квартира не подобається.
Чому немає роботи? А тому, що знову я винна: з онукою не сиджу, хоча їй уже 11 років. І заміж вона не вийшла, бо я з онукою не сиділа, а працювала.
Батько дитини як пішов то нічим не помагає. А що таке дитину підняти, я думаю, всі знають.
І сестра її, моя молодша, на денному відділенні навчалася, ночами працювала: офіси мила, щоб племінниці допомогти.
І я постійно на 2-3 роботах. Та що там говорити, весь свій час я присвячувала влаштуванню життя старшої дочки.
Так пусто в душі… Зовсім її бачити не хочу. Може, і пройде цей стан, напевно минеться, але зараз так.
