З нетерпінням чекала зустрічі, мені цікаво було побачити, який у мене брат, але краще б я його не шукала. Коли я запитала, чи знає батько, що він зустрінеться зі мною, він відповів: «Я йому говорив, але ця частина життя його не цікавить»

Вже мені за п′ятдесят. Батька свого я не бачила ніколи і з дитинства не пам’ятаю. Він покинув мою маму після весілля, проживши з нею тільки 5 місяців, і я вже народилася без нього. Мамі було дуже тяжко після того як він її залишив одну. Цього року їй виповниться 75 років, і тільки коли вона пішла  на пенсію, ми зібравши всі заощадження придбали хоч однокімнатну, але свою, кватриту.

Після мого народження, мама хотіла повернутися до своїх батьків в село, більше їхати було нікуди, але її батько нас не прийняв, вважав це ганьбою, і довелося повертатися назад. Жити було ніде, та й небуло за що. Нас прийняли чужі люди, відокремили маленьку кімнатку в приватному будинку. Мама вранці працювала прибиральницею в цьому домі, а після обіду підробляла, де тільки могла, залишаючи мене на чужих людей, а часто і зовсім одну.

Коли я пішла в школу, мама влаштувалася на роботу на завод і нам дали кімнату в гуртожитку. Нашому щастю не було меж, хоч робота і була важка, але зарплата була велика, в порівнянні з тим, як ми жили до цього. Пізніше завод закрили, після того де тільки мама не працювала, і де тільки ми не жили. Мама вдруге вийшла заміж, тільки коли мені було вже одинадцять років. Вітчим став мені справжнім батьком, його вже немає, але я до сих пір згадую його з вдячністю.

Від знайомих ми знали, що мій рідний батько одружився і у нього є син і дочка. І тільки зараз, я захотіла з ними зустрітися, все-таки вони мені брат і сестра, інших у мене немає. Я знайшла спочатку тільки брата, і ми домовилися зустрітися у мене, їхати до них мені не хотілося.

Я живу в обласному місті, працюю вихователем в дитячому саду. З нетерпінням чекала зустрічі, мені цікаво було побачити, який у мене брат, але краще б я його не шукала. Він відразу сказав, що приїхав на зустріч тільки тому, що у нього справи в області, він лікар і весь цей час підкреслював, що він хороший фахівець і його всюди цінують. Дуже здивувався, що я не маю вищої освіти і не купила досі свого житла, я живу з чоловіком і з його старенькими батьками.

Я не стала йому розповідати, як пройшло моє дитинство, а він і не питав. Я зрозуміла з розмови, що у них з сестрою воно було інше, і набато краще за моє. Я його ні в чому не звинувачую, але навіщо було погоджуватися на зустріч, не маючи ніяких родинних почуттів до мене. Коли я запитала, чи знає батько, що він зустрінеться зі мною, він відповів: «Я йому говорив, але ця частина життя його не цікавить». Я дуже шкодую про те, що я їх шукала, тепер мені ще болючіше і образливіше і за себе, і за маму. Вона нічого не знає про цю зустріч, думала, розповім потім, але тепер немає сенсу засмучувати ще і її.

Фото pixabay.com