Давно, ще в юності був у мене один хлопець. Дуже ми з ним були близькі духовно, багато розмовляли про все і ні про що. Але так склалося, що він зрадив мене. Навіть не вибачився. Просто зник з мого життя і все.
Мені було важко пережити це, але я впоралася. Я вирішила переїхати в інше місто, в сусідню країну. Ми з моєю тіткою просто помінялися квартирами. Їй давно хотілося жити в нашому передмісті, а галасливий мегаполіс «тиснув» на неї.
Щоб не купувати нові СІМ-картки, ми просто обмінялися ними. Через рік я приїхала до тітки в гості і почула таку історію. Виявляється, з’явився мій благовірний. Став писати повідомлення на мій старий номер телефону. А тітка взяла та й відповіла, як би від мого імені. До слова, на той момент їй було 56 років, а залицяльникові 24. Їх телефонний «роман» тривав уже місяць до мого приїзду.
– Я хотіла запитати у тебе. Може мені зізнатися, і ти б йому написала? – обережно поцікавилася вона у мене.
– Знаєш, тіточко, думаю, я тут вже третя зайва. Роби, як тобі хочеться.
– Тоді я ще пограю. Я навіть молодість згадала. Не очікувала таких пригод в свої-то роки. – Зраділа моя родичка.
Ніде правди діти, я відчула частку зловтіхи. Але навіть для нього це було дуже жорстоко. Я не стежила за розвитком подій, але ще через місяць тітка подзвонила і сказала, що у всьому зізналася. Наречений зник, і цього разу назавжди.
Фото ілюстративне спеціально для Особлива
