Спеціально для сайту osoblyva
Моєму сину Дмитрику зараз шість років, і за весь цей час його рідна бабуся подзвонила втрете. Так-так, три рази за шість років.
Вперше це було тоді, коли сину виповнилось усього кілька місяців. Дмитрик тоді був вбраний у кращий костюмчик, ми поїхали до бабусі в гості. Так от, мамі вистачило п’яти хвилин. Діма відригнув на її шовковий халат і відразу після цього “злочину” впав у немилість в очах бабусі.
– Фу, що це таке? Це ти так бабусю любиш? – зиркнула вона на Дімку, і видала мені категоричне твердження: – Ні-ні, ось буде постарше – привозите! А зараз мені треба йти. Зовсім забула, що з подругою домовлялася.
Вдруге Дімка мав честь потрапити до бабусі на гостину у чотири рочки. Так-так, майже чотири роки онук її не цікавив, хоча живе мама в чотирьох зупинках від нас.
– На весь день заберу! Ви йому там все приготуйте! – попросила мама. Один нюанс: день був з буденних. У нас з чоловіком робота, у Діми – садок.
– Зранку до мене і привозь, – не знітилася мама. Замість садка Діма поїхав до бабусі. Залишила мамі коротку інструкцію і утікла на роботу, пообіцявши приїхати по дитину о пів на сьому вечора.
Мама подзвонила об 11 годині: вона награлася в бабусю і тепер я мала кинути все і їхали забирати онука. А то він взяв і напаскудив: землю з горщика з алое переклав у котячий лоток. Невихованого онука мамі не треба.
– Мамо, я на роботі, я працюю! Не можу зараз приїхати.- спробувала я пояснити
Тоді мама сказала, що зараз піде і залишить Діму самого в квартирі. І якщо з ним щось трапиться, то винна буду я – бо не приїхала.
Довелося впасти в ноги до начальства. За годину встигнути забрати сина, відвезти додому, залишити з сусідкою і повернутися на роботу.
А сьогодні, через два роки, пролунав третій дзвінок від “люблячої” бабусі.
– Я за онуком скучила, привези, хочу хоч поглянути, як він підріс – співала мама в телефонній слухавці.
– Гаразд, подивишся
– Тоді о 18 годині чекаю на вас
Дорогою до мами, я заїхала в фотоателье і роздрукувала останні фотографії Дмитрика, які були у мене на телефоні. Мама хотіла подивитися на внука? Вона подивиться. Зайвий раз мотатися туди-сюди, попутно чекаючи її дзвінка з вимогою забрати дитину, я не збиралася. А знаючи маму, так воно і було б.
І ось, я усміхаючись вручила мамі стопку фотографій: Дімка на каруселі, Дімка на конячці, Дімка в зоопарку, і ще сотня Дімок.
– Це що?
– Ти ж хотіла подивитися, як Дмитрик виріс? Дивись!
Мама образилася. Я, сволота така, втратила шанс зайнятися своїми справами, поки великодушна бабуся з онуком згодилася посидіти. Не оцінила її щирого пориву. Образила знущальними знімками.
– Більше я дзвонити не буду! – з таким формулюванням вона виставила мене за двері. Налякала. Чи багато я втрачу? А Дімка?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Якщо хочете читати більше цікавих матеріалів та життєвих історій від osoblyva – підписуйтесь на нашу сторінку у фейсбук за посиланням
