З чоловіком Марина розлучилася давно, більше 10 років тому. Коли заміж вона вийшла, переїхала з чоловіком до столиці, там і жила. Там же син народився, якому в цьому році вже 22 роки стукнуло. Жили вони ніби непогано, потім стосунки стали псуватися і через кілька років вони розлучилися.
Їх сину було вже більше 10 років і він вирішив жити з батьком. Колишню дружину такий розклад, судячи з усього, більш ніж влаштовував, тому що вона, не довго думаючи, повернулася в рідне місто налагоджувати особисте життя. А син, ясна річ, їй би тільки заважав.
Особисте життя вона ніби як налагодила, вийшла заміж вдруге і навіть народила дитину, якій в цьому році йти в школу.
Тим часом, колишній чоловік в столиці старанно працював, теж вдруге одружився, теж обзавівся ще однією дитиною, а на початку цього року вирішив своєму старшому синові від першого шлюбу купити власну квартиру в столиці. У віддаленому районі, зате двокімнатну. Непоганий адже старт?
Через кілька місяців про цей подарунок дізнається колишня дружина. І тут її напоумило: у її сина тепер є власна хата в столиці, це ж відмінна можливість там облаштуватися! Ну не вижене ж синочок рідну неньку!
Загалом, матуся разом зі своїм новим чоловіком і дитиною намилилася підкорювати столицю. Адже у неї ж там син живе! Значить питанням, де зупинитися, можна не морочитися. Нічого так плани, так?
Звичайно, у неї, швидше за все, нічого не вийде, тому що її туди просто-напросто ніхто не пустить. Але я впевнена, що нерви вона своєму колишньому чоловікові і синові точно попсує, адже «вона-ж-мать», а значить синочок, якого вона свого часу кинула, тепер повинен матір пошкодувати і дати притулок. Нахабство – друге щастя, нічого не скажеш.
