Захотіла “скочити у гречку” з одруженим, розуміла що на носі 40, а 5 років не отримувала чоловічої уваги

Сповідь неодруженої  40-річної жінки. З дозволу автора випускаємо матеріал.

Так слалося моє життя, що і красива, і розумна, і з вищою освітою, а заміж не вийшла.

Всі подружки, які не бачили довго мене, при зустрічи запитували:

“Ти вийшла заміж?”. Інколи навіть не знала, що саме відповісти на таке запитання.

“Я шукаю справжнього кохання”, — казала я зі сльозами на очах.

“Та скільки будеш шукати, тобі ж 40 уже”-невже така як ти не знайдеш собі когось для любові на ніч, щоби для себе привести на світ дитятко.

Але дитині потрібна і мама і тато, говорила я подружкам. Ще у свої 38 років я так думала, що сім’я то є святе, особливо чужа сім’я, яку б я ніколи не руйнувала. А у  свої 40 років я уже розуміла, що мій біологічний годинник нагадує про своє, і всі свої принципи я лишила на задньому плані.

Почала думати про себе та свої бажання. В той час у мене зовсім не було залицяльнікив, а потім з’явився єдиний, але одружений, який писав, що я йому подобаюсь. Запрошував на побачення, а я погоджувалась, спершу з нудьги, а потім мені його увага сподобалась.

Я довго тримала дистанцию, але потім здалася.

Слова з вірша Ліни були про мене: “Кохай, бо час тебе не жде! Він забирає дні твої і ночі! Кохай, допоки тіло молоде, Бо в старості кохають тільки очі”.

Я розповіла про свою ситуацію племінниці, що побачення з одруженим, ніби чекала її схвалення. Розповідала племінниці, як за мною стежить його жінка. Розповідала, як моє життя перетворилося на СантуБарбару.

Майбутнього у нас немає.

Розумію, що все таки я влізла в чужу сім’ю.

Порадьте, що мені робити? Чи правильно я роблю?