Зараз, я – “любка” зі стажем. Знаю, що Петро одружений, у шлюбі, вінчався та давав обітницю перед Богом. Мені не соромно за свою поведінку

Мені 30 років, я вже давно живу окремо від матері. Ще з дитинства моя незалежність була не вибором, а необхідністю.

Я завжди сама дбала за себе. Не було нічого із чим я б не могла впоратись самотужки.

А зараз, я – “любка” зі стажем.

5 років були разом. Звати його Петро. Знаю, що він одружений, у шлюбі, вінчався та давав обітницю перед Богом. Але, я теж хочу бути щасливою. Так як він, ніхто зі мною так не хотів бути. Мабуть, ще й звичка спрацювала. 

Десь у підсвідомості розумію, що роблю неправильно, та протистояти не можу йому. Отак, і виник трикутник.

Петро мені розповідав, що із дружиною вони живуть погано давно, але офіційно не розійшлися.

-Дорогенька моя, ти мені у всьому підходиш. Але своїх дітей я також сильно люблю. Дружину вже давно не люблю. Я не хочу подавати на розлучення. Дозволь мені жити з тобою, ми ж разом. У мене є ти, а у тебе є я.

Я погодилась. ми ж разом, а що ще треба. Але пройшов час, проживши разом, почали виникати побутові питання.

Тепер він то в сім’ї, то зі мною, але мені каже, що не хоче припиняти стосунки наші стосунки.

Але правда в тому, що я набагато більше переймаюся власними почуттями, ніж його.

Я б чесно кажучи не хотіла, щоб він проводив час зі своїми дітьми. Стараюся навіть не питати його про дітей. Мені неприємно слухати, як він їх любить.

У мене відчай з жовтня місяця, як дізналася, що він з сім’єю проводить час.  Як мені вийти із ситуації та почати жити?

Читайте також: Хоча хочу нагадати, що наші батьки працюючі лікарі і теж якось нас виховали, і кар‘єру збудували. У мене все навпаки я дуже хочу вийти на роботу, а чоловік проти

Хочу розібратися у собі.

В мене просто опустилися руки. Порожнеча. Я йому вірила.

Що мені робити? Мені не соромно за свою поведінку.

Автор: Настя