Зараз я в пошуку роботи, але починаю сумніватися, чи варто переїжджати до свого хлопця. Адже після цього, якщо щось не заладиться, я не зможу повернутися в рідну домівку

Зустрічаюсь з хлопцем, з ним мені приємно і комфортно, завжди підтримає, вислухає, не залишить одну сумувати, я відчула, що знайшла «свою людину». В нас бувало всяке, і радості, і прикрощі, сварилися, мирилися, все як у всіх. Він пропонує жити разом, як новий етап у відносинах. В даний момент я живу зі своїми батьками.

Раніше, десь 2 місяці тому, я погодилася на його пропозицію, збиралася поєднувати навчання і роботу. Навчаюсь в університеті, до закінчення залишилося 2 роки, а він вже отримав диплом. Батьки були звісно проти, з самого початку їм не подобався молодий чоловік. Батьки вважають, що перед переїздом треба одружитися. Він не проти цього, я теж, але спочатку хотіли пожити разом, «притертися» один до одного, перш ніж створювати сім’ю.

До того ж, я хотіла працювати, навчаючись, і боялася, що на відносини з молодою людиною не залишиться часу. Ми домовилися про те, що влітку знаходжу роботу, потім переїжджаю до нього. Так само ми домовлялися про поділ праці по дому, що обидва будуть виконувати свою частину, залежно від зайнятості кожного. Обговорили загальний бюджет, що мій внесок буде по можливості, а він буде доповнювати до необхідної суми.

Зараз я в пошуку роботи, але починаю сумніватися, чи варто переїжджати, відчуття, ніби я більше не хочу цього. Адже після цього, якщо щось не заладиться, я не зможу повернутися в рідну домівку. Мені буде соромно, батьки будуть говорити, що вони мали рацію, хоча і приймуть назад. Ще, чому з’явилися сумніви – молодий чоловік сказав, що йому не хочеться працювати, в ідеалі він хотів би нічого не робити і отримувати гроші. Звичайно, це неможливо, але він був серйозний, не жартував, в даний момент він теж в пошуках роботи.

Він не дуже звик до економії, а я буквально вихована на цьому. Або, наприклад, лежить пил на полицях, видно, він не прибирає, бо це його влаштовує, так і каже, що зробить потім, а я ж приходжу в гості і бачу, що нічого не змінюється. Тому і боюся, що не зможемо ужитися, або що всі домашні обов’язки ляжуть на мене, тому що мене таке влаштовувати не буде, і що буду крутитись, як білка в колесі між навчанням-роботою-будинком.

Фото pixabay.com