Тільки в сорок років Жанна зробила висновок, що знайомити подруг зі своїми чоловіками більше не буде. І хоча до цього віку на першому місці у неї була кар’єра, настав час задуматися і про сім’ю.
Років сім тому Жанна поїхала у відрядження до сусіднього міста. Там відбулась конференція, де працював Захар. Поспілкувавшись вони обмінялись контактами та згодом почали зустрічатися. Дівчина особливо і не розраховувала на серйозні стосунки, адже чоловік не збирався переїжджати в її місто. Його влаштовувала робота у своєму офісі, та й жінка не бажала щось змінювати.
За п’ять років таких зустрічей Жанна стала начальником відділу, поміняла свою однокімнатну квартиру на більш пристойну в новобудові, купила машину, щоправда, у кредит. Тільки стосунки на відстані жінку стали напружувати. Вже все в неї є, роки йдуть, а сім’ї нема.
Якось відбулася між ними розмова на цю тему і Захар розкрив свої плани:
— Життя своє міняти не збираюся, у мене все добре, стабільно. Квартира, престижна робота. А якщо поїду в інше місце, все треба розпочинати спочатку. А мені вже за сорок.
— Я тебе почула. Якось у нас з тобою не все гаразд у стосунках. Хтось із нас має поступитися. І ні ти, ні я не готові до цього, – відповіла жінка.
— Так, Жанно, не можемо ми все життя жити в різних містах, якщо хочемо чогось серйознішого. Та загалом я не проти створити з тобою сім’ю й виховувати дітей. Але як ти на це дивишся? – запитав чоловік.
— Як? Я дивлюсь у цьому ж напрямі. У нас з тобою багато спільного і я зовсім не проти створити сім’ю з тобою, але я теж не готова міняти щось у плані своєї стабільності і роботи.
Після цієї розмови вони знову роз’їхалися, потім зідзвонювалися, говорили одне одному, що сумують, але теми подальших планів на майбутнє розмови не торкалися.
Натомість із колегою своєю Надією вона ділилася.
— Ой, Надю, навіть не знаю, що робити. І Захара не хочеться втрачати, я знаю, що з нього вийде добрий чоловік, дбайливий. Але живемо в різних містах і ні один з нас не хоче змінювати своє життя.
— Значить, ти його не любиш, подруго, – казала Надя. – Якби кохала, кинула б усе і поїхала. Так само і він. Значить ви недостатньо любите одне одного.
Наступного місяця Жанна поїхати у відрядження не змогла, захворіла і замість неї поїхала Надя. Вона не розгубилася, познайомилася із Захаром. Так у них почалися стосунки за спиною подруги.
Якось ближче до зими Надя приголомшила Жанну новиною, що вона зустрічається із Захаром і збирається за нього заміж. Чоловік освідчився, а вона погодилася і готова з ним їхати на край світу.
Ця розмова з подругою у жінки була остання. Надія вийшла заміж за Захара, з яким Жанна зустрічалася майже шість років. Жінка більше не цікавилася ними, пішла з головою у роботу. Тільки одного разу зустрілася з Надіною сусідкою і та їй все розказала.
— Уявляєш, Жанно, ось буквально три дні тому ми спілкувалися з Надькою. Як же їй пощастило! Чоловік у неї гарний, уважний і порошинки з неї здуває, вже чекають на дитину. І де тільки вона такого відкопала, от пощастило так пощастило, – захоплювалася знайома.
Жанна промовчала, не буде ж усім пояснювати, що подруга так підло з нею вчинила. Тільки після цієї розмови їй не давали спокою думки:
— А із Захаром могла бути я щаслива. Натомість тепер знатиму і в майбутньому знайомити зі своїми чоловіками подруг більше не буду.
Звичайно, Жанна не втрачала надії, що зустріне ще свою долю, тільки час працював проти неї.
